БАБІ́Й Адам Минович (19. 12. 1897, с. Ріпки Звенигород. пов. Київ. губ., нині Лисян. р-ну Черкас. обл. — 11. 12. 1937, похов. у Биківні побл. Києва) — диригент, музико­знавець. Закін. Кирилів. учит. школу (1913), Київ. учит. семінарію (1917), диригент.-хоровий факультет Київ. муз.-драм. ін­ституту (1927), де й працював від 1926 викл. муз.-теор. дисциплін та історії музики. Від 1925 — чл. бюро Обʼ­єдн. диригентів при Муз. товаристві ім. М. Леонтовича. Керував самодіял. хор. колективами, зокрема Київ. кондитер. ф-ки ім. К. Маркса. Брав участь у роз­роблен­ні укр. муз. термінології, працюючи секр. муз. секції Ін­ституту укр. наук. мови ВУАН (від 1925). Спів­укладач «Словника музичної термінології. Матеріали до української термінології» (Х., 1930, т. 20). Від 1930 — науковий спів­робітник Кабінету укр. мистецтва ВУАН. Автор наук.-метод. праць і публіцист. дописів з питань укр. хор. культури й муз. вихова­н­ня. Організатор муз. олімпіад та оглядів муз.-клуб. роботи в рад. армії. Автор низки рецензій, зокрема на кн. Ф. Колес­си «Народні пісні з Галицької Лемківщини» та В. Ступницького «Пісні Слобідської України» (обидві — рукопис). Заарешт. 3 листопада (грудня?) 1937 за звинуваче­н­ням в укр. націоналізмі та «створен­ні низки петлюрів.-націоналіст. організацій». 6 грудня засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.