БАБІ́Й Іван (06. 01. 1896, побл. Єлисавет­града, нині Кірово­град — не раніше 1949) — живописець, рисувальник. До більшов. пере­вороту мешкав у Херсоні й Харкові, згодом — у Німеч­чині. Художню освіту здобув у Берлін. АМ (1921–23), де був стипендіатом Укр. місцевої секції, та в Парижі (від 1925). Автор порт­ретів, пейзажів, тематич. композицій. Брав участь у ви­ставках від 1923 у Берліні, а також у Парижі, зокрема в «Осін­ньому салоні» (1925– 35; був його чл.), «Салоні Незалежних» (1926– 35), Ювілей. ви­ставці мистецтва народів СРСР у Москві, Першій Всеукр. ви­ставці Асоціації рев. мистецтва України у Харкові і Всеукр. ювілейній ви­ставці (усі — 1927), спіл. укр.-франц. худож. ви­ставці у Львові (1932). Персон. ви­ставки в Берліні (1924), Парижі (1929). У 1930-і рр. довго працював у Африці, виконав порт­рети, пейзажі й етногр. замальовки. У своїх творах тяжів до неокласики.