БА́БСЬКИЙ Євген Борисович (15(28). 01. 1902, містечко Геруси Єлизаветпол. губ., нині м. Горіс, Вірменія — 10. 09. 1973, Москва) — фізіолог. Доктор біо­логічних наук (1939, без захисту дис.), професор (1932), академік АН УРСР (1948). Навч. у Крим. університеті (1919–22), закін. Моск. університет (1925). Працював асист., доцент кафедри фізіології 2-го Моск. університету (1929–30); завідувач кафедри Моск. пед. ін­ституту (1930–49), водночас — зав. лаб. нейрофізіології Всесоюз. ін­ституту екс­перим. медицини (1933–37), зав. лаб. фізіології Ін­ституту біо­логії й мед. хімії (1945–49); завідувач від­ділу Ін­ституту клін. фізіології та Ін­ституту біо­хімії АН УРСР (1949–50); зав. лаб. фізіології Центр. НДІ протезува­н­ня (1950–53); від 1958 — зав. лаб. клін. фізіології Ін­ституту нормал. та патол. фізіології АМН СРСР. Голова Комітету з нової мед. техніки МОЗ СРСР (1962– 67). Наукові дослідже­н­ня присвячені утворен­ню й функціонуван­ню хім. агентів у центр. нервовій системі, периферич. нервах, скелетних мʼязах. Ви­вчав історію фізіології. Зʼясовував вплив АТФ на діяльність ЦНС. Під керівництвом Б. проводилися роз­робле­н­ня, виробництво та за­стосува­н­ня в клін. практиці різних видів радіозондів, необхідних для дослідж. функції травного тракту. В остан­ні роки життя працював у галузі екс­перим. кардіології. Роз­робив і вдосконалив низку методів дослідж. серц. діяльності, шлунк.-кишк. тракту тощо.