Багинська-Гурджі Вікторія Іллівна

БАГИ́НСЬКА-ГУРДЖІ́ Вікторія Іллівна (30. 06. 1926, м. Краснодар, РФ) — кримчацька письменниця, перекладачка, фольклористка. Закін. Краснодар. пед. інститут (1953). Учителювала у станиці Єрьомінській (1956–59), Краснодарі (1960– 74), була завучем Краснодар. станції юних техніків (1974–80). Пише вірші, новели, нариси. Укр. літ-рою захопилася під впливом кубан. укр. поета О. Кирія. Переклала рідною мовою низку поет. творів Т. Шевченка — вступ до балади «Причинна» — «Реве та стогне Дніпр широкий», вірші «Думка» («Тече вода в синє море»), «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний»), «Не завидуй багатому», «Садок вишневий коло хати», «N. N.» («Сонце заходить, гори чорніють»), «Не для людей, тієї слави», «Молитва», «Минули літа молодії» (усі — в рукописах). Переклад «Заповіту» увійшов до антології «Тарас Шевченко. “Заповіт” мовами народів світу» (К., 1989), «Любіть Україну» В. Сосюри — до аналогічної антології (К., 1998). Переклала також вірші С. Руданського («Повій, вітре, на Вкраїну») та Лесі Українки («Коли втомлюся я життям щоденним»; обидва — в рукописах). Образ Т. Шевченка відтворила у вірші «Поэт» (1966). Ім’я Кобзаря, його роль у духов. житті укр. та ін. народів згадує у ст. «Свадьба в крымчакской семье» // «Дружба народов», 1993, № 8. Лесі Українці присвятила однойм. поему. Художниця-самоучка. Б. прагне зібрати й передати наступним поколінням духовні надбання рідного народу. Кримчац. нар. пісні та прислів’я, запис. Б., склали зб. «Крымчацкий фольклор», який був високо оцінений С. Маршаком і Д. Лихачовим, але не опубл. з ідеол. міркувань.

Завантажити статтю