Багрій Олександр Васильович

БАГРІ́Й Олександр Васильович (11(23). 04. 1891, м. Летичів, нині смт Хмельн. обл. — 22. 06. 1949, Баку) — літературознавець, фольклорист, бібліограф. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1912). Учень В. Перетца і учасник очолюв. ним семінару сх.-слов’ян. філології. Проф. Кубан. (1919–20) та Азерб. (Баку, 1925–49) університетів. Досліджував історію давньорус. літ-ри у її зв’язках із фольклором та ін. літ-рами, укр. драматургію 17– 18 ст., історію рос. письменництва 18–19 ст., укр.-рос. літ. зв’язки. Вагомий внесок зробив у шевченкознавство: вивчав біографію поета, поетику його творчості, її зв’язки з рос. літ-рою, а також із культурою й літ-рою Сходу («Т. Г. Шевченко в русских переводах», Баку, 1925; «Т. Г. Шевченко в литературной обстановке» // «Изв. Азерб. університета. Обществен. науки», т. 2–3, Баку, 1925; «К рукописной традиции распространения “Кобзаря” Т. Г. Шевченко» // Там само, т. 8–9, 1927). Б. належать праці з джерелознавства, бібліографії та методології літературознавства. Підготував антологію азерб. літ-ри в укр. перекл. «Молодий Азербайджан» (Х., 1930) та зб. «Азербайджанские сказки» (Москва; Ленинград, 1935). У брошурі «В защиту ценностей духа» (Самара, 1918) подано перелік пам’яток культури, мистецтва й писемності, вивезених експедицією з охорони пам’яток, старожитностей і культ.-мист. спадщини РАН під час 1-ї світової війни зі Львова, Чернівців та ін. міст Галичини і Буковини, зокрема з б-ки Львів. намісництва, що «були взяті на збереження до кінця війни в Московський історичний музей». За часів Гетьманату був консулом Укр. Держави в Самарі.

Рекомендована література

1. Айзеншток І. З нової літератури про Шевченка // ЧШ. 1926. № 4.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю