БА́ЄР Микола Микола­йович (04(16). 12. 1886, с. Бобрин Сум. пов. Харків. губ. — ?) — фахівець у галузі сільського господарства, поет. Закін. Катериносл. реал. школу (1904) та Моск. землемір. ін­ститут (1910) за фахом «економіка й техніка земле­впорядкува­н­ня». До 1918 працював інж., техніком-землеміром у Полтав. і Київ. губ., а від поч. 1918 — у різних установах Києва. У червні 1919 — листопаді 1920 — завідувач кафедри геодезії Камʼянець-Поділ. укр. університету, влаштував геодезичну станцію. Актив. учасник укр. нац.-визв. руху на Поділ­лі, 1919–20 — один із кер. Укр. нар. партії (хліборобів-власників), чл. УПСР (есерів). Від 1921 — проф., ректор (до 1926), у 1926–27 — проф., учений секр. н.-д. каф. природи, с. господарства та культури Поді­л­ля Камʼянець-Поділ. с.-г. ін­ституту. Викладав геодезію, аграрні дисципліни, с.-г. законодавство. Від 1927 — проф. Харків. геодезич. ін­ституту. 1933 був ре­пресований. Друкувався від 1906 у ви­да­н­нях «Рідний край», «Селянське слово», «Українська хата». Пере­клав твори Е. Сетона «Лобо» і «Наші приятелі», В. Гауфа «Альманзарові пригоди» (усі — Полтава, 1918).