Байда Яків
БА́ЙДА Яків (справж. — Галюк (Голюк) Яків Семенович; бл. 1895, село Гармаки Летичівського повіту Подільської губернії, нині Барського р-ну Вінницької обл. — ?) — подільський отаман. 1918 — член Летичівської земської управи, 1919 — її голова, старшина Київської дивізії Армії УНР. Від 1921 — у партизанському русі. Діяв у Летичівському, Проскурівському, Могилівському та Камʼянець-Подільському повітах Подільської губернії, 1922 — командир кінної бригади Подільської повстанської групи. За військові успіхи підвищений С. Петлюрою до звання сотника. Збройну боротьбу продовжував до 1925 (у травні–липні 1925 група Б. становила 10 шабель). Цього ж року емігрував до Польщі. Працював інструктором позашкільної освіти у місті Щирець (нині Львівська обл.). 1926 за розпорядженням польської влади оселився на Лемківщині, де був одним із керівників місцевого кооперативного руху. 1940–42 консультував Т. Бульбу-Боровця у питаннях партизанської тактики. Подальша доля невідома.