БАЙДА́РСЬКА ДОЛИ́НА — між­гірна улоговина на пів­нічному макро­схилі пів­ден­но-західного ланцюга Головного пасма Кримських гір (територія Севастополя). Б. д. охоплює басейн р. Чорна, про­стягаючись з Пд. на Пн. на 15 км, із Зх. на Сх. на 20 км. Тут знаходяться села Орлине (колишні Байдари), Широке, Пере­дове, Ново-Бобровське, Рос­сошанка, Родниківське, Під­гірне. Котловина Б. д. оточена кільцем невисоких хребтів та гребенів: на Пн. вис. до 799 м, на Сх. — до 839 м, на Пд. — до 937 м, на Зх. — до 578 м. Днище внутр. Б. д. лежить на вис. 200–400 м над р. м. та складене в цілому крейдяними глинами й пісковиками, тоді як гірські хребти периферії котловини сформовані верх­ньоюр. та крейдяними вапняками й конгломератами. На околицях Б. д. — річкові кань­йони: Чорно-річенський («Кримський Дарʼял»), Узунджинський, Ай-Тодорський та Сухоріченський (вис. схилів 15–150 м). Схили вкриті ялівцево-дубовими роз­рідж. лісами. Б. д. ві­дома багатьма геол. памʼятками — від­слоне­н­ня гірських порід різного віку (до 150 млн р.) та складу: родовище червоних глибових вапняків гори Кизилкая; Байдарське родовище вапняків, піщаників і мергелів в околицях с. Пере­дове; Карадаз. родовище пере­шарованих вапняків та ін. Палеонтолог. памʼятки Б. д.: родовище амонітів біля с. Ново-Бобровське, в ур­очищі Ай-Дмитрій, викопних губок біля с. Пере­дове, коралів біля с. Тилове. Унікальні для України лісово-рослин­ні памʼятки — дільниці з ялівця високого (занес. до Червоної книги) — Сухоріченська, Чорноріченська, Самналиська, Кизилкойська, Карадазька). Також ві­домі кілька десятків історико-археол. памʼяток: від стоянок мезолітич. людини до памʼяток першої (1854–55) та другої (1941–42) оборон Севастополя; Скельські менгіри (вертик. камені, по­ставлені людиною у 3-му тис. до н. е.) біля с. Родниківське.