БА́ЙКА — один із різновидів ліро-епічного жанру. Коротка, здебільшого віршована оповідь, що має алегоричний зміст і по­вчальну мету, героями якої ви­ступають тварини, рослини, предмети, інколи люди. Б. — один зі способів пі­зна­н­ня жит­тєвих взаємин, характеру людини, всього того, що стосується етичної сфери люд. життя. Історія Б. сягає тисячоліть. Пояснюється це її поет. змістовністю й мист. транс­формацією, адже вона по­стійно знаходить нове за­стосува­н­ня й проникає до ін. літ. жанрів. У історії світ. Б. особливу роль ві­діграли твори давньогрец. байкаря Езопа — прозові притчі, апологічні алегорії, що згодом пере­клав лат. мовою Федр. Спадщина Езопа, як і санскритська «Панчатантра» («Пʼятикниж­жя», 3 ст.), була джерелом тем, мотивів, сюжетів для багатьох байкарів, зокрема укр. У зх.-європ. літературі 17–18 ст. існувало дві школи в байкар, мистецтві: Ж. Лафонтена й Ґ. Лес­сінґа. Ж. Лафонтен порушив умовно-алегор. традицію, надавши Б. жит­тєвої змістовності, невимушеності, дотепності. На нар. основі роз­вивалася рос. Б. 18 — поч. 19 ст. (В. Тредіаковський. А. Кантемир, О. Сумароков, М. Херасков, І. Дмитрієв та ін.). Вершиною роз­витку рос. Б. є творчість І. Крилова. Жанр Б. має давню й багату традицію в Україні. Ще в шкіл. поетиках і риториках 17–18 ст. М. Довгалевського, Ф. Прокоповича, Г. Кониського, Т. Колісниченка наводяться зразки Б. навч. при­значе­н­ня. Б. використовували у своїх «каза­н­нях» І. Галятовський і А. Радивиловський. Справжньою перлиною байкар. мистецтва є «Басні харковскія» (1753–85) Г. Сковороди. У 19ст. П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка збагатили цей жанр, наповнивши його новими жит­тєвими реаліями. Найвищого роз­витку укр. Б. досягла у творчості Л. Глібова. До жанру Б. зверталися П. Свєнціцький, М. Старицький, Ю. Федькович, Т. Зіньківський, Олена Пчілка, Я. Жарко та ін. Традиції глібов. Б. продовжували І. Франко, Б. Грінченко, В. Самійленко. До жанру Б. зверталися В. Блакитний, С. Пилипенко, В. Ярошенко, М. Годованець, С. Воскрекасенко, П. Ключина, А. Косматенко, І. Манжара, П. Сліпчук та ін. Від 50-х рр., крім сюжет. віршованої Б., роз­виваються такі її різновиди, як прозова Б. (Ф. Кривін, В. Чемерис), Б.-памфлет, Б.-епі­грама.