Байка
БА́ЙКА — один із різновидів ліро-епічного жанру. Коротка, здебільшого віршована оповідь, що має алегоричний зміст і повчальну мету, героями якої виступають тварини, рослини, предмети, інколи люди. Б. — один зі способів пізнання життєвих взаємин, характеру людини, всього того, що стосується етичної сфери люд. життя. Історія Б. сягає тисячоліть. Пояснюється це її поет. змістовністю й мист. трансформацією, адже вона постійно знаходить нове застосування й проникає до ін. літ. жанрів. У історії світ. Б. особливу роль відіграли твори давньогрец. байкаря Езопа — прозові притчі, апологічні алегорії, що згодом переклав лат. мовою Федр. Спадщина Езопа, як і санскритська «Панчатантра» («П’ятикнижжя», 3 ст.), була джерелом тем, мотивів, сюжетів для багатьох байкарів, зокрема укр. У зх.-європ. літературі 17–18 ст. існувало дві школи в байкар, мистецтві: Ж. Лафонтена й Ґ. Лессінґа. Ж. Лафонтен порушив умовно-алегор. традицію, надавши Б. життєвої змістовності, невимушеності, дотепності. На нар. основі розвивалася рос. Б. 18 — поч. 19 ст. (В. Тредіаковський. А. Кантемир, О. Сумароков, М. Херасков, І. Дмитрієв та ін.). Вершиною розвитку рос. Б. є творчість І. Крилова. Жанр Б. має давню й багату традицію в Україні. Ще в шкіл. поетиках і риториках 17–18 ст. М. Довгалевського, Ф. Прокоповича, Г. Кониського, Т. Колісниченка наводяться зразки Б. навч. призначення. Б. використовували у своїх «казаннях» І. Галятовський і А. Радивиловський. Справжньою перлиною байкар. мистецтва є «Басні харковскія» (1753–85) Г. Сковороди. У 19ст. П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка збагатили цей жанр, наповнивши його новими життєвими реаліями. Найвищого розвитку укр. Б. досягла у творчості Л. Глібова. До жанру Б. зверталися П. Свєнціцький, М. Старицький, Ю. Федькович, Т. Зіньківський, Олена Пчілка, Я. Жарко та ін. Традиції глібов. Б. продовжували І. Франко, Б. Грінченко, В. Самійленко. До жанру Б. зверталися В. Блакитний, С. Пилипенко, В. Ярошенко, М. Годованець, С. Воскрекасенко, П. Ключина, А. Косматенко, І. Манжара, П. Сліпчук та ін. Від 50-х рр., крім сюжет. віршованої Б., розвиваються такі її різновиди, як прозова Б. (Ф. Кривін, В. Чемерис), Б.-памфлет, Б.-епіграма.
Рекомендована література
- Потебня А. А. Из лекций по теории словесности: Басня, пословица, поговорка. X., 1930;
- Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. К., 1963;
- Українська дожовтнева байка. К., 1966;
- Українська радянська байка. К., 1966;
- Гаспаров М. Л. Античная литературная басня. Москва, 1971;
- Косяченко В. Українська радянська байка. К., 1972;
- Байки зарубіжних байкарів. К., 1973;
- Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця. К., 1973;
- Деркач Б. А. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. К., 1977;
- Українська байка. К., 1983;
- Годованець М. П. Байки. К., 1983;
- Даник В. О. Гуморески та байки. Чк., 1991.
Завантажити статтю
