Байкальська складчасність

БАЙКА́ЛЬСЬКА СКЛАДЧА́СТІСТЬ — ера, або цикл тектогенезу. Ви­значена для сх. та зх. частин Євразії за геол. матеріалами р-ну типового роз­витку байкалід складчастої системи Єнісей. кряжу та Байкал. гірської обл. Уперше термін «Б. с.» за­пропонував М. Шатський 1932. Байкал. ера роз­витку земної кори охоплює майже весь пізній протерозой (рифей і венд) і завершується значними тектон. рухами ран­нього кембрію: 1650 — 570 млн рр. він пере­дував каледон. тектогенезу на о-вах Пів­нічної Землі, на території Таймиру, Саян, Туви, Кузнецького Алатау, Салаїра, Центр. Казах­стану та Пн. Тянь-Шаню; його структури облямовують платформи Пн. та Пд. Америки. Одновіковою з байкальською ерою є кадомська (асінтська) — Зх. Європа, катангаська — Африка, кадринська й бразильська — Пд. Америка, луїнська — Австралія, сінійська — Китай. Для пів­дня, заходу та сходу Європ. платформи та її складчастого оточе­н­ня в межах України виділено М. Семененком (1970) аналог байкальського циклу — галиц. етап у фундаменті Карпат і в Пере­дкарпат. прогині. Виразна за комплексом порід та будовою Перед­галиц. кра­йова система пра-Карпат пред­ставлена рифейськими піщано-глинистими строкатоколір. товщами поліс. серії та вулканоген­но-осадовими утворе­н­нями венду (волин. базальтами й туфами та валдайськими териген­но-пірокластичними породами). В межах УЩ та його схилів у ран­ньому серед. рифеї вперше за геол. історію проявився в грандіоз. мас­штабах ультракислий магматизм і повʼяз. з ним кремнієво-лужний метасоматизм, які привели до нового пере­розподілу мінерал. асоціацій у земній корі та формува­н­ня най­значніших родовищ ендоген­них корис. копалин. З байкал. тектогенезом повʼязаний мас. роз­виток родовищ міденосних пісковиків та вулканітів, вияви гідротермальних родовищ руд золота, міді, олова та вольфраму. В рифейських і вендських магмат. і метасомат. комплексах України виявлені рідкіснометалеві та рідкісноземельні, а також міденосні, рудні поклади. В цілому Б. с. вирізняється формува­н­ням сучас. ви­гляду літо­сфери як твердої оболонки з роз­поділом її на кратони (платформи) і геосинкліналі (мобіл. зони) — на мобіл. і стабіл. блоки, з магматизмом нового типу, з активізацією геохім. процесів легких елементів, біо­сфер. процесів з актив. фотосинтезом і мас. накопиче­н­ням органоген. мас у земній корі.

Завантажити статтю