Байков Олександр Олександрович
БАЙКО́В Олександр Олександрович (25. 07(06. 08). 1870, м. Фатеж, нині Курської обл., РФ — 06. 04. 1946, Москва) — хімік-металург. Доктор хім. н. (1903), професор (1903). Академік АН СРСР (1932). Державна премія та нагороди СРСР. Герой Соц. Праці (1945). Закін. С.-Петербур. університет (1893), де і працював на каф. фіз. хімії. 1895–1902 — викладач С.-Петербур. інституту шляхів сполучення; від 1902 — в С.-Петербур. політех. університеті. Створив низку нових курсів з різноманіт. розділів металургії, металографії, хімії та технології вогнетривів. Від 1918 — завідувач кафедри хімії Таврій. університету (пізніше — Крим, університет, Сімферополь). При університеті заснував лаб., де вивчав природні продуктивні сили Криму, зокрема хімію соляних озер і Чорного моря. Від 1923 — професор кафедри неорган. хімії Ленінгр. університету. 1943–45 — віце-президент АН СРСР. Працював в Інституті металургії АН СРСР, якому 1948 присвоєно його ім’я. Наукові праці в галузі фізикохімії металург. процесів і прикладної неорган. хімії, дослідж. процесів твердіння в’яжучих матеріалів і корозії, вогнетривів. Розробив теорію затвердіння цементів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Успехи советской металлургии. Москва; Ленинград, 1946; Собранные труды. Москва; Ленинград, 1948; Собрание трудов. Москва; Ленинград, 1952; Избранные труды. Москва, 1961.
Рекомендована література
- Александр Александрович Байков: Библиография. Москва; Ленинград, 1945;
- Виденский И. Г. Байков Александр Александрович. Курск, 1951;
- Тумарев А. С. Александр Александрович Байков — выдающийся металлург и химик. Москва, 1954;
- Макареня А. А. Байков Александр Александрович. Ленинград, 1971.
Завантажити статтю
