Бейтельсбахер Християн

БЕ́ЙТЕЛЬСБА́ХЕР Християн (13. 11. 1864, с-ще Нойбург Одеської повітової Херсонської губернії, нині с. Ново­градівка Одеського р-ну Одеської обл. — 29. 11. 1929, м. Дрезден, Німеч­чина) — архітектор. Пред­ставник саксонської архітектурної школи. Від 1900 працював в Одесі. На початку 20 ст. у формах неоампіру, неокласицизму, модерністичного класицизму, модерну виконав низку споруд: екс­терʼєр будинку Стурдзовської лікарні сестер милосердя на вулиці Базарна, № 1 (1901); фасад прибуткового будинку Гагаріна на вул. Катерининська, № 2 (доопрацьовано і збудовано архітектором М. Рейнгерцом, 1902– 03); ресторан В. Сигала у курортно-роз­важальній зоні парку «Аркадія» у балці Малого Фонтану (1900-і рр.); одеський від­діл Російської гумової мануфактури «Трикутник» на вул. Пушкінська, № 32 (1910, спів­автор); маслоробний завод на вулиці Сирітська, чайна фабрика на вулиці Єврейська; майстерні і брама заводу «Вікандер і Ларсон» на Пере­сипі (нині «Більшовик», 1911); головна споруда Чорноморського канатного заводу на вул. Водо­провід­на (1913); прибуткові будинки І. Роглера на розі вулиць Ольгіївська, № 8 і Княжа (1912) та П. Гершеновського на вул. Бєлінського, № 22 (1913); рекон­струкції прибуткових будинків на вул. Дерибасівська, № 18 (1913), на вул. Катеринославська, № 3 (1913). Член Одеської від­діле­н­ня Російського технічного товариства. 1914 повернувся до Німеч­чини.