БЕКТО́РЕ Шевкі (26. 12. 1888, с. Каваклар, Румунія — 18. 12. 1961, Туреч­чина) — кримськотатарський письмен­ник і вчений. Коли йому було 5 р., сімʼя пере­їхала в с. Кара-Кая (побл. Анкари). 1909 Б. вперше при­їхав у Крим. Ви­вчав кримськотатар. етно­графію та фольклор. Навч. у Стамбулі на факультеті релігії. 1912 студентом добровільно вирушив на війну на Балканах. З поч. 1-ї світової війни через Іран знову по­їхав у Туреч­чину і в р-ні м. Ван при­єд­нався до турец. військ. 1918 повернувся в Крим, де в с. Куру-Озень (р-н Алушти) від­крив школу й викладав у ній. 1921–22 працював в Учител. технікумі в Тотайкої. Потім ви­їхав до м. Буйнакськ (Даге­стан), де працював у пед. технікумі. 1924 взяв участь як делегат від Даге­стану в роботі зʼ­їзду тюркологів (Баку). 1926 працював на посаді зав. навч. частини Ашґабат. пед. технікуму. 25 березня 1932 був звинувач. у націоналізмі й засудж. до 10 р. тюрем. увʼязне­н­ня суворого режиму. Після звільне­н­ня із вʼязниці до 1948 жив у м. Янгіюль (Узбеки­стан). 17 грудня 1948 заарешт. через намага­н­ня від­новити турец. громадянство й засланий до Сибіру. 1956 за сприя­н­ня посольства Туреч­чини був звільн., після чого повернувся до Стамбула. 1917 у ж. «Türk yurdu» опубл. вірш Б. «Силем». 1918–19 видавав рукопис. варіант ж. «Шаршур» і поширював його серед жителів с. Куру-Озень. 1923 ви­дано книгу Б. «Татарджа сарф ве нахыв» («Граматика і синтаксис кримськотатарської мови»), а 1925 в Сімферополі — «Татар элифбеси» («Кримськотатарська абетка»), 1927 в Ашґабаті — «Түркмен тилиниң сарфы» («Граматика турк­менської мови»). 1965 в Туреч­чині ви­йшли окремою книгою спогади Б. під на­звою «Волга къызыл акъаркъан» («Коли Волга тече кровʼю»).