Белич Олександр

Визначення і загальна характеристика

БЕ́ЛИЧ Олександр (Бeлић Александр; 02. 08. 1876, Белґрад — 26. 02. 1960, там само) — сербський мовознавець. Дійсний член Серб. АН (1908, від 1937 — її президент), член-кореспондент С.-Петербур. АН (пізніше АН СРСР, 1910) та всіх ін. слов’ян. країн, Данської та Бавар. АН. Дійсний член НТШ (1924). Навч. у Белґрад. великій школі (згодом університет), Новорос. (Одес.), Моск. (1895–99) університетах. 1900 у Ляйпциз. університеті захистив доктор. дис. про експресивний словотвір імен у слов’ян. мовах. Працював доцент (від 1899), професор (від 1905) Белґрад. університету. Від 1937 — директор Інституту серб. мови в Белґраді, почес. д-р Моск., Праз. та Ґлазґів. університетів. Б. — засн. белґрад. лінгвіст. школи, ініціатор і гол. ред. видання академ. словника серб.-хорват. мови, засн. (1913) і ред. ж. «Jужнословенски филолог». Автор праць із діалектології — «Диjалекти Источне и Jужне Србиjе» (1905), «Диалектическая карта сербского языка» («Статьи по славяноведению», С.-Петербург, 1906), «О српским или хрватским диjалектима», «Заметки по чакавским говорам» (обидві — 1909), «Zum heutigen Stand der Serbo-Kroatischen Dialektologie» (1910); сучас. серб. мови — «О употреби времена у српскохрватском jезику» (1926–27), «Савремени српскохрватск книжевни jезик» (1951); істор. граматики — «Српски jезик» (1937–38), «Историjа српскохрватског jезика» (Т. 1–2, 1950–51); історії серб. літ. мови — «Вук и Даничић» (1947); культури серб. літ. мови — «Борба за наш книжевни и народни jезик» (1948), «Око нашег книжевног jезика» (1950); істор.-порівнял. славістич. досліджень — «Акценатске студиjе» (1914), «О двojини у словенским jезицима» (1932), «Постанак прасловенске глаголске системе» (1935); заг. мовознавства — «О природи jезика и jезичком развитку» (т. 1–2, 1941–51; усі — Белґрад). Зокрема Б. опрацьовував проблеми походження праслов’ян. дієслівної системи, категорію двоїни, експресив. словотвір імен, акцентологію слов’ян. мов, питання розвитку давньорус. мови тощо.

Завантажити статтю