Бен Степан
БЕН Степан (справж. — Бендюженко Степан Федорович; 16(29). 10. 1900, с. Лозуватка, нині Шполян. р-ну Черкас. обл. — 01. 11. 1937, Черкаси) — поет. Закін. учит. семінарію в Кирилівці. У 30-х рр. навчався у Черкас. інституті соц. виховання та Київ. ІНО. У 20–30-х рр. учителював. Друкувався від 1921. Був чл. Спілки селян. письменників «Плуг» (1924). Організаційно належачи до «Плуга» й маючи за основну «фактуру» своїх творів сільс. дійсність, Б. власні ідейно-естет. позиції ладнав під впливом київ. «неокласиків», передовсім М. Зерова й П. Филиповича, з якими був особисто знайомий і які опікувалися його твор. зростанням. Поезія Б. вирізняється свіжістю й щирістю худож. вислову, багатством барв, інтонацій, гуманіст. тенденцією. Для його вірша властива й класична, й модерна метрика. 1929 у Харкові вийшла перша і єдина зб. віршів «Солодкий світ». Провідні мотиви творчості — краса й гармонія світу, природи, філософічність, елементи трагедійності. У тому ж 1929 був заарешт. за міфічні зв’язки з СВУ. Відбув півроку ув’язнення. Згодом учителював на Звенигородщині. Вдруге заарешт. 1937. Публікації, які збереглися, свідчать, що Б. мав стійкі соц. й нац. переконання, прагнув поєднати у своїй творчості «солодку» й «гірку» любов до України та її народу з любов’ю до «людини світової» — вільної, розкутої, ні від кого не залежної. У жовтні 1937 був засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1958.
Додаткові відомості
- Основні твори
- [Поезії] // Із поезії 20-х років. К., 1959; Поезії. Чк., 1997.
Рекомендована література
- Капустін В. Степан Бен // РЛ. 1966. № 12;
- Поліщук В. Степан Бен і неокласики // СіЧ. 1990. № 10;
- Його ж. «Солодкий світ» і гірка доля автора // Книжник. 1991. № 5;
- Його ж. «Людино, я завжди з тобою» // Бен С. Поезії. Чк., 1997.
Завантажити статтю
Людина 
