Бенедиктсен Оґе Меєр

БЕНЕДИ́КТСЕН Оґе Меєр (Benediktsen Aage Meyer; 1866 — 1927) — данський письмен­ник. Здійснив числен­ні подорожі по Сх. Європі, Балканах, Малій Азії, Вірменії тощо. Осн. зацікавле­н­ням Б. було ви­вче­н­ня історії та мов пригнобл. народів. На цю тему написані такі його праці: «Et Folk der vaagner» («Народ, що прокидається») про литовців, «Det islandske Folk Historie» («Історія ісландського народу»), «Armenien, et Folksliv og Kamp gennem to Aartusinder» («Вірменія, життя і боротьба народу протягом двох тисячоліть»; усі — 1925). Б. був озна­йомл. з історією та культурою України. 1894 в «Salmonsens Konversationslexikon» («Енциклопедичному словнику Сальмонсена») вміщено його велику ста­т­тю про Т. Шевченка, в якій пере­казано біо­графію поета, дано оцінку йому як художникові й докладно роз­глянуто його поезію, від­значено її високу художню вартість, ту вагу, яку вона мала для українського народу, на­звано часописи, де зʼявилися від­гуки на вихід у світ «Кобзаря» та ін. ви­дань його творів. Перу Б. належить також велика ста­т­тя про нову укр. літературу в 6-том. «Ilustreret Verdenslitteraturhistorie» («Ілюстрованій історії світової літератури») у роз­ділі «Slavisk Litteratur» («Словʼянська література», 1901), де роз­глянуто укр. літературу, починаючи від І. Котляревського до кінця 19 ст. Це перша у всій Скандинавії й досі єдина така велика ста­т­тя про укр. літературу 19 ст.

Завантажити статтю