Бенеш Едвард

БЕ́НЕШ Едвард (Beneš Edvard; 28. 05. 1884, Кожлані, Богемія, нині Чехія — 03. 09. 1948, Сезімово-Усті, нині Чехія) — чехословацький державний діяч. Навч. у Карловому університеті (Прага) та Сорбон­ні (Париж). Закін. юрид. факультет у Діжоні (Франція). 1915–18 — ген. секр. Чехо-Слов. нац. ради в Парижі. 1919 разом з Т. Масариком домігся при­єд­на­н­ня Закарпа­т­тя до складу Чехо-Слов. Респ. 1918–35 — міністр закордон. справ, 1921– 22 — в. о. премʼєр-міністра, 1935–38, 1940–48 — президент Чехословач­чини. 1923– 27 — чл. ради, 1927–38 — голова Комітету нац. без­пеки Ліги Націй. 1935 уклав договір про дружбу з СРСР. Після Мюнхен. конференції 1938 склав обовʼязки президента і емігрував до США, потім до Великої Британії. 1940 очолив чехо-слов. уряд в еміграції. Деякий час викладав на посаді професора у Чиказ. університеті. Очолювану ним у Лондоні Нар. раду 1941 країни антигітлерів. коаліції ви­знали як уряд Чехо-Словач­чини, а Б. — як президента. У грудні 1943 під­писав у Москві договір між СРСР і Чехо-Словач­чиною про дружбу та спів­робітництво 2-х країн. 1945 за його участі укладено договір між цими 2-ма країнами, за яким Закарпа­т­тя ві­ді­йшло до складу УРСР. 1948 у складній внутрішньо- і зовнішньополіт. ситуації (тиск з боку СРСР) вдруге склав президент. повноваже­н­ня й незабаром помер. Прихильник демократ. роз­витку країни й веде­н­ня від­критої політики, започатков. першим президентом Чехо-Словач­чини Т. Масариком. Під­тримував русофіл. орієнтацію в Закарпат­ті, але намагався уникати конфронтації між різними нац.-культур. групами, стримував автономіст. прагне­н­ня закарпатців. Не виявляв прихильності до укр. ідеї.

Пр.: Речи и статьи. Вып. 1. Прага, 1925; Речь о Подкарпаторус­ской про­блеме. Прага, 1934.

М. М. Вегеш, М. Ю. Токар

Завантажити статтю