Бенцоні Жульєта

БЕНЦОНІ́ Жульєта (Benzoni Juliette; 1920, Париж) — французька письмен­ниця, пред­ставниця романтичного напряму в жанрі історичного роману. Навч. в Катол. ін­ституті в Парижі. Працювала у префектурі Сени. Згодом пере­їхала до Бурґундії, озна­йомилася з середньовіч. історією цього краю. Від­на­йшла легенду про орден Золотого Руна, яка згодом стала основою низки її творів. Після закінче­н­ня 2-ї світової війни пере­їхала до Марок­ко, працювала у між­нар. радіо. Згодом повернулася до Парижа, публікувала числен­ні стат­ті на істор. теми в журналах «Lʼhistoire pour tous», «Confidences», тижневику «Journal du Dimanche», ви­ступала на телебачен­ні. Перший істор. роман — «Il suffit dʼun amour...» («До­статньо коха­н­ня…»). Авторка 65-ти романів, найві­доміші серед яких «Les reines tragiques» («Трагічні королеви», 1962), «Belle Catherine», «Jean de la nuit» («Прекрасна Катерина», «Нічний Жан», 1985), «La Chambre de la reine» («Кімната королеви», 1997). Опублікувала наук.-популяр. нарис про королеву Франції Анну Ярославну «Quand une Russe était reine de France (Reines scandaleuses)» («Коли русинка була королевою Франції (Скандальні королеви)» у ж. «Historia» № 325 за грудень 1973.

Завантажити статтю