Бенцоні Жульєта

БЕНЦОНІ́ Жульєта (Benzoni Juliette; 1920, Париж) — французька письменниця, представниця романтичного напряму в жанрі історичного роману. Навч. в Катол. інституті в Парижі. Працювала у префектурі Сени. Згодом переїхала до Бурґундії, ознайомилася з середньовіч. історією цього краю. Віднайшла легенду про орден Золотого Руна, яка згодом стала основою низки її творів. Після закінчення 2-ї світової війни переїхала до Марокко, працювала у міжнар. радіо. Згодом повернулася до Парижа, публікувала численні статті на істор. теми в журналах «L’histoire pour tous», «Confidences», тижневику «Journal du Dimanche», виступала на телебаченні. Перший істор. роман — «Il suffit d’un amour...» («Достатньо кохання…»). Авторка 65-ти романів, найвідоміші серед яких «Les reines tragiques» («Трагічні королеви», 1962), «Belle Catherine», «Jean de la nuit» («Прекрасна Катерина», «Нічний Жан», 1985), «La Chambre de la reine» («Кімната королеви», 1997). Опублікувала наук.-популяр. нарис про королеву Франції Анну Ярославну «Quand une Russe était reine de France (Reines scandaleuses)» («Коли русинка була королевою Франції (Скандальні королеви)» у ж. «Historia» № 325 за грудень 1973.

Завантажити статтю