Бенюк Богдан Михайлович
БЕНЮ́К Богдан Михайлович (26. 05. 1957, смт Битків Надвірнян. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — актор. Брат П. Бенюка. Народний артист України (1996). Член НСТДУ та НСКінУ (1989). Національна премія України імені Т. Шевченка (2008). Державна премія ім. О. Довженка (1999). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2007, 2010, 2017). Орден св. Михаїла (2002). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1978; викл. В. Приймак, Н. Биченко). Відтоді працював у Київ. ТЮГу. Від 1980 — у Нац. академ. драм. театрі ім. І. Франка; одночасно — старший викладач Київ. інституту театр. мистецтва (1989–94), від 1996 — викладач, доцент кафедри режисури Нац. університету культури і мистецтв. Разом із М. Гринишиним та А. Хостікоєвим створили «Театральну компанію “Бенюк і Хостікоєв”» (2000). Майстер широкого діапазону, виконує фарсові, комед., характерні, трагікомед. ролі; в будь-якому жанрі створює багатошарові психологічно нюансовані характери. Автор і ведучий популяр. телепрограми «Шоу самотнього холостяка» на 1-му Нац. каналі укр. телебачення (1995–2002), ведучий телепрограми «Біла ворона» на каналі Студії «1+1» (2001–02), нині — ведучий «Бінго-бум-лото» на 1-му Нац. каналі.
Ролі: Калитка («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Щирий («Момент» В. Винниченка), Бегемот («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим), Юркович («Талан» М. Старицького), Цахес («Крихітка Цахес» Е. Гоффманна), Колобок («Трибунал» А. Макайонка), Собакевич («Брате Чичиков» Н. Садур), Оргон («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Яго («Отелло» В. Шекспіра); у кіно — Кринкін («Ати-бати, йшли солдати», реж. Л. Биков, 1976), Кудель («Камінна душа», реж. С. Клименко, 1988), Забрьоха («Відьма», реж. Б. Жолдак, 1990), клоун Коко («Капітан Крокус», реж. В. Онищенко, 1990, «Славутич»), Недоторканий («Сорочка зі стьожкою», реж. В. Домбровський, 1992), Горілий («Фучжоу», реж. М. Іллєнко, 1993), Москаль («Москаль-чарівник», реж. М. Засєєв-Руденко, 1995; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Р. Г. Коломієць
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Калитка («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Щирий («Момент» В. Винниченка), Бегемот («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим), Юркович («Талан» М. Старицького), Цахес («Крихітка Цахес» Е. Гоффманна), Колобок («Трибунал» А. Макайонка), Собакевич («Брате Чичиков» Н. Садур), Оргон («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Яго («Отелло» В. Шекспіра); у кіно — Кринкін («Ати-бати, йшли солдати», реж. Л. Биков, 1976), Кудель («Камінна душа», реж. С. Клименко, 1988), Забрьоха («Відьма», реж. Б. Жолдак, 1990), клоун Коко («Капітан Крокус», реж. В. Онищенко, 1990, «Славутич»), Недоторканий («Сорочка зі стьожкою», реж. В. Домбровський, 1992), Горілий («Фучжоу», реж. М. Іллєнко, 1993), Москаль («Москаль-чарівник», реж. М. Засєєв-Руденко, 1995; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
