Бенюк Міхай

БЕНЮ́К Міхай (Beniuc Mihai; 20. 11. 1907, с. Себіш, повіт Арад, Румунія — 24. 06. 1988, Бухарест) — румунський письмен­ник і громадський діяч. Акад. Румун. АН (1955). Державна премія Румунії (1954). Закін. ліцей у м. Арад (1928) та філос. факультет Клузького університету (1932). До 1946 — на викладац. роботі, згодом радник з питань культури Посольства Румунії в Москві (1946–48). Голова СП Румунії (1949–64), проф. Бухарест. університету (1966). У зб. «Cântece de pierzanie» («Пісні загибелі», 1938), «Cântece noi» («Нові пісні», 1940; обидві — Сігішоара), «Poezii» («Поезії», 1943), «Oraşul pierdut» («Втрачене місто», 1944; обидві — Бухарест) утверджував поезію активного соц. звуча­н­ня, засуджував фашизм і його злочин­ну війну проти СРСР, вітав пере­могу Рад. Союзу. На­ступні зб. — «Un om aşteaptă răsăritul» («Людина чекає світанку», 1946), «Steaguri» («Прапори», 1953), «Mărul pe lângă drum» («Яблуня при дорозі», 1954), «Călător prin constelaţii» («Мандрівник крізь сузірʼя»), «Inima bătrânului Vezuv» («Серце старого Везувія», обидві — 1957), «Cântecele inimii» («Пісні серця»), «Materia şi visele» («Матерія і мрії»; обидві — 1960), «Culorile toamnei» («Кольори осені», 1962; усі — Бухарест), «Etape» («Етапи», Клуж, 1971), «Focuri de toamnă» («Осін­ні вогні», 1974), «Patrulă de noapte» («Нічний патруль», 1975), «Ţara amintirilor» («Країна спогадів», 1976; усі — Бухарест) та ін. від­ображають життя повоєн­ної Румунії. Автор романів «Pe muche de cuţit» («На вістрі ножа», 1959), «Dispariţia unui om de rând» («Зникне­н­ня простої людини», 1963), «Explozie inăbuşită» («Приборканий вибух», 1971), пʼєс «În Valea Cucului» («У селі Валя Кукулуй», 1989; усі — Бухарест) і «Întoarcerea» («Поверне­н­ня», 1960). Важливе місце в доробку письмен­ника за­ймають публіцистика, есе, ви­ступи в пресі. Це кн. «Despre poezie» («Про поезію», 1953), «Meşterul Manole» («Майстер Маноле», 1957), «Poezia noastră» («Наша поезія», 1957), «Un bătrân către un tânăr cărturar» («Старий до молодого книжника», 1973; усі — Бухарест) тощо. Проявив себе як талановитий пере­кладач зі світ. літ-ри. Пере­клав румун. мовою «Слово о полку Ігоревім», низку творів О. Пушкіна, С. Єсеніна, Ґ. Апол­лінера та ін. Написав перед­мову до румун. вид. «Кобзаря» Т. Шевченка (Бухарест, 1963) у пере­кладах В. Тулбуре. 1964 при­їжджав в Україну, ви­ступав з промовою на Між­нар. форумі діячів культури, присвяч. 150-річчю з дня народже­н­ня Т. Шевченка. Укр. мовою окремі твори Б. пере­клали М. Ґресіяну, М. Сингаївський, Т. Севернюк.

Завантажити статтю