БЕРДИЧЕ́ВСЬКИЙ Миха-Йосеф (; псевд. Миха-Йосеф Бін-Ґоріон — ; 19. 08. 1865, с-ще Меджибіж Поділ. губ., нині смт Летичів. р-ну Хмельн. обл. — 18. 11. 1921, Берлін) — єврейський прозаїк, публіцист. Отримав традиц. євр. реліг. вихова­н­ня, але в ран­ньому віці захопився письмен­никами Гаскали (Просвітництва). Навч. у Бреслав. університеті (Німеч­чина, нині Вроцлав, Польща; від 1890). Від 1892 жив у Берліні, працював стоматологом. Збирав та обробляв євр. нар. легенди; низку оригінал. досліджень та есе присвятив юдаїзму і християнству. Автор понад 150-ти оповідань мовою іврит, низки новел на ідиші та кількох творів нім. мовою. Осн. теми творчості — життя євр. містечок Сх. Європи в остан­ні десятиріч­чя 19 ст. та життя студентів-євреїв у містах Центр. і Зх. Європи. Б. — один із най­яскравіших пред­ставників нової іврит. літ-ри. В його творах втілене по­двійне ставле­н­ня до традиц. юдаїзму та європ. культури. Б. ви­ступав проти традиц. євр. реліг. вихова­н­ня, пропагував необхідність засвоє­н­ня євр. культурою заг.-люд. цін­ностей, закликав подолати прірву між приписами юдаїзму та живим жи­т­тям. Водночас знаходив у євр. нар. творчості, Біблії, хасидизмі і фольклорі євр. містечка невичерп. потік жит­тєвих сил та велич морал. під­валин. Автор збірок публіцист. статей, повістей («Два табори», 1899) та «» («Нісенітниця», 1900), кн. «» («З близького минулого», 1909; усі — Варшава), зб. легенд «» («Із скарбів Аґади», Берлін, 1913–14, т. 1–2), зб. есе «» («На полі літератури», 1921), зб. оповідань («Поза блідістю», 1922–23; обидві — Ляйпциґ), а також філос. студій щодо взаємозвʼязків між етикою та естетикою. Ви­дано повне зі­бра­н­ня творів Б. у 20-ти т. (Берлін, 1921–25), зб. («Ідиш-твори від далекого родича», Берлін, 1924) та «» («З джерела Ізраїлю», у 5-ти т., Тель-Авів, 1939–45).