БЕРЕЖНО́Й Анатолій Семенович (19. 09 (02. 10). 1910, с. Остапʼє Хорол. пов., нині Великобагачан. р-ну Полтав. обл. — 15. 12. 1996, Харків) — хімік-технолог. Батько Ю. Бережного. Доктор технічних наук (1947), професор (1947), академік НАНУ (1979). Закін. Харків. хім.-технол. ін­ститут (1932). Від­тоді працював в Укр. НДІ вогнетривів (Харків): асист., н. с. (від 1936), зав. магнезіал. лаб. (1938–41), кер. лаб. (1944–48), заст. дир. з наукової роботи (1948– 55), дир. (1955–66). У 1941–44 — на заводі «Магнезит» (Урал). Працював завідувач від­ділу екс­перим. мінералогії Ін­ституту геол. наук АН УРСР (Київ, 1966–69), Ін­ституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (Київ, 1969–70); зав. лаб. фіз. хімії Харків. фіз.-тех. ін­ституту (1970– 75); завідувач кафедри (1975–84), професор кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей (1984–96) Харків. політех. ін­ституту. Наук. діяльність у галузі фізико-хімії силікатів та вогнетривких матеріалів, геохімії, металургії. Довів можливу кількість сполучених і взаєм. реакцій в оксид. системах залежно від кількості компонентів; установив кореляц. формулу, що ви­значає кількість можливих елементар. політопів у багатокомпонент. системах, та формулу, згідно з якою можна роз­рахувати температуру плавле­н­ня оксид. і силікат. систем; роз­робив методи викори­ста­н­ня ЕОМ для інтер­претації фазових діа­грам багатокомпонент. оксид. систем, технол. процеси отрима­н­ня керам. виробів спец. при­значе­н­ня для потреб нової техніки. Роз­робив фіз.-хім. основи технології форстеритових, периклазових, шпінел., цирконових, вапняних і вуглецевих вогнетривів, виробництво яких упроваджене в пром-сть. У субсолідусній галузі детально ви­вчив будову низки багатокомпонент. систем, дослідив кінетичні та температурні залежності зміни властивостей вогнетривів під час спіка­н­ня та екс­плуатації високовогнетрив. виробів у різних газ. середовищах, ви­вчив механізми руйнува­н­ня вогнетривів у пром. умовах їх за­стосува­н­ня. Осн. праці стосуються фіз.-хім. досліджень силікатів і високотемператур. оксидів, ви­вче­н­ня реакцій у твердій фазі тугоплавких матеріалів.