БЕРЕ́ЗА КАРТУ́ЗЬКА (Бяроза Картуская) — місто в Західній Білорусі на правому березі р. Ясельда. Нині м. Береза, райцентр Брест. обл. Роз­таш. на укр.-білорус. етногр. по­гранич­чі. Насел. 26 тис. осіб (1992). Ві­дома від 1477 як село. Від 1521 належить до Кобрин. пов., від 1629 — містечко. 1648–89 збудовано монастир картезіанців, зруйнов. 1706 Карлом ХІІ. У складі Рос. імперії входила до Пружан. пов. 1908–15 у Б. К. діяв самодіял. укр. театр, що ставив укр. водевілі, 1922–35 — філія «Просвіти». 1934–39 тут діяв польс. концтабір для політвʼязнів, створ. за роз­порядже­н­ням президента Польщі І. Мосціцького після вбивства міністра внутр. справ Б. Пєрацького. У таборі увʼязнювали без суд. вироку за наказом адм. влади на 3 місяці (строк часто продовжували). Більшість вʼязнів були українцями, зокрема чл. ОУН, комуністами та ін. 1934 в таборі пере­бувало 200 осіб, влітку 1939 — бл. 3 тис. осіб, у вересні 1939 — бл. 7 тис. осіб (4,5 тис. українців). Містився він у старих військ. казармах, вирізнявся особливо жорстоким режимом. До вʼязнів за­стосовували тортури. Табір був під без­посеред. на­глядом К. Бернацького-Костека. 18 вересня 1939 припинив існува­н­ня.