БЕРЕЗА́НЬ — острів у пів­нічній частині Чорного моря. Ін. назви: Борисфен, Борисфеніда, Біл­обереж­жя, Барберезе, Бюрю-узень Озим, Аас, Озюбек, Св. Єлевферія, Дольний, Буян, Шмідта, Адо. Знаходиться побл. гирла Дні­пров.-Буз. лиману, за 12,8 км на Зх. від м. Очаків Микол. обл. Є залишком суходолу, зруйнов. абразією. Пл. бл. 30 га. Довжина 890 м, ширина до 485 м, вис. від 4–6 м у пн. до 20 м у пд. частині. Поверх­ня в основному столоподібна. Без­водний із сухо­степ. ландшафт. комплексами, близькими за властивостями до материкових. У давнину це був п-ів. На­прикінці 7 ст. до н. е. на Б. існувала найдавніша на тер. сучас. України грец. колонія (Березанське поселе­н­ня), яка стала центром поліса (держави), що в 1-й пол. 6 ст. до н. е. формувався в Нижньому Побуж­жі. З часом ця тер. пере­йшла до Ольвії, а Б. продовжувала існувати як один із зовн. портів — містечкових центрів поліса. У 10–12 ст. на Б. існували словʼян. поселе­н­ня. У 13 ст. Б. захопили монголо-татари, 14 ст. — литов. князь Вітовт, 15 ст. — крим. татари, пізніше — турки. 1788 козаки Чорномор. козац. війська захопили турец. фортецю на о-ві. У березні 1906 на Б. було роз­стріляно лейтенанта П. Шмідта, кондуктора та 2-х матросів, які брали участь у Севастоп. зброй. пов­стан­ні в листопаді 1905. На честь пов­станців 1917 було збудовано склеп, а згодом встановлено памʼятник у ви­гляді бунтівного вітрильника. 1995 Б. уві­йшов складовою частиною до держ. істор.-археол. заповід­ника «Ольвія».