Березинська-Шухевич Наталія Романівна

БЕРЕЗИ́НСЬКА-ШУХЕ́ВИЧ Наталія Романівна (13. 03. 1910, с. Лецівка, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. — 28. 02. 2002, Львів) — громадсько-культурна діячка, учасниця національно-визвольної боротьби ОУН — УПА. Дружина Р. Шухевича. Навч. у Львів. гімназії сестер Василіянок, закін. гімназію Укр. пед. товариства (1928). Від 1929 — актив. чл. «Просвіти». Наприкінці 1939 з сином нелегально емігрувала до Кракова. 1941 повернулася до Львова. 20 лютого 1943 була заарешт. гітлерівцями, через місяць звільнена зусиллями ОУН. З приходом рад. військ перейшла у підпілля й переїхала в с. Біличі Старосамбір. р-ну Дрогоб. (нині Львів.) обл. 17 липня 1945 разом з родиною була заарештована органами КДБ. У Б.-Ш. відібрали дітей і перевезли у дитбудинок у Чорнобилі (Київ. обл., нині в зоні відчуження), а звідти — у Сталіно (нині Донецьк). 4 січня 1946 постановою Особл. наради була засудж. до 5 р. заслання, а 8 вересня 1947 покарання замінено на 10 р. виправно-труд. таборів. Ув’язнення відбувала в мордов. таборах. Лише після тривалого голодування одержала адресу дітей. 4 серпня 1955 табірне покарання було замінено депортаційним. Її вислано в Новосибір. обл., куди приїхав і син Юрій. Згодом вони переїхали в Караґанду, куди були вислані сестра та мати Р. Шухевича. Через тиждень після смерті матері чоловіка Б.-Ш. з сином і сестрою Р. Шухевича без офіцій. дозволу повернулися до Львова. Ні прописки, ні роботи одержати не могла. Її знову заарештували й за проживання без прописки засудили на 3 р. позбавлення волі. У Черніг. тюрмі, де відбувала новий термін покарання, 1957 зустрілася з дочкою. Син Юрій теж був засудж. Б.-Ш. було відправлено на примусове спецпоселення в Караґанду. 1958 повернулася до Львова. Нагляд КДБ за нею було припинено лише після розпаду СРСР. Залишила цінні спогади про пережите.

Завантажити статтю