БЕРЕЗИ́НСЬКА-ШУХЕ́ВИЧ Наталія Романівна (13. 03. 1910, с. Лецівка, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. — 28. 02. 2002, Львів) — громадсько-культурна діячка, учасниця національно-визвольної боротьби ОУН — УПА. Дружина Р. Шухевича. Навч. у Львів. гімназії сестер Василіянок, закін. гімназію Укр. пед. товариства (1928). Від 1929 — актив. чл. «Просвіти». На­прикінці 1939 з сином нелегально емігрувала до Кракова. 1941 повернулася до Львова. 20 лютого 1943 була заарешт. гітлерівцями, через місяць звільнена зуси­л­лями ОУН. З приходом рад. військ пере­йшла у під­пі­л­ля й пере­їхала в с. Біличі Старосамбір. р-ну Дрогоб. (нині Львів.) обл. 17 липня 1945 разом з родиною була заарештована органами КДБ. У Б.-Ш. ві­дібрали дітей і пере­везли у дитбудинок у Чорнобилі (Київ. обл., нині в зоні від­чуже­н­ня), а звідти — у Сталіно (нині Донецьк). 4 січня 1946 по­становою Особл. наради була засудж. до 5 р. засла­н­ня, а 8 вересня 1947 покара­н­ня замінено на 10 р. виправно-труд. таборів. Увʼязне­н­ня від­бувала в мордов. таборах. Лише після тривалого голодува­н­ня одержала адресу дітей. 4 серпня 1955 табірне покара­н­ня було замінено депортаційним. Її вислано в Новосибір. обл., куди при­їхав і син Юрій. Згодом вони пере­їхали в Караґанду, куди були вислані сестра та мати Р. Шухевича. Через тиждень після смерті матері чоловіка Б.-Ш. з сином і се­строю Р. Шухевича без офіцій. до­зволу повернулися до Львова. Ні прописки, ні роботи одержати не могла. Її знову заарештували й за прожива­н­ня без прописки засудили на 3 р. по­збавле­н­ня волі. У Черніг. тюрмі, де від­бувала новий термін покара­н­ня, 1957 зу­стрілася з дочкою. Син Юрій теж був засудж. Б.-Ш. було від­правлено на примусове спецпоселе­н­ня в Караґанду. 1958 повернулася до Львова. На­гляд КДБ за нею було припинено лише після роз­паду СРСР. Залишила цінні спогади про пере­жите.