ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Кофман Роман

КО́ФМАН Роман (Аврам Ісакович; 15. 06. 1936, Київ) – диригент, скрипаль, композитор, педагог. Професор (1995). Народний артист України (2003). Міжнар. премія «Echo klassik-2007» за найкращий запис класич. музики. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2011). Навч. у Новосибір. консерваторії (РФ, кл. скрипки В. Португалова), за­­кін. Київ. консерваторію (1961, кл. скрипки; 1971, кл. оперно-симф. диригування). 1955–57 – арт. Горьков. симф. оркестру (ни­­ні м. Нижній Новгород, РФ), 1958 – Театру муз. комедії, 1961–63 – Укр. радіо; 1963–66 – концертмейстер Камер. оркестру; 1966–78 – концертмейстер і ди­­ригент Держ. ансамблю танцю УРСР. Від 1978 – у Нац. муз. академії України (усі – Київ): від 1994 – професор кафедри оперно-симф. диригування. Водночас від 1990 – гол. диригент і худож. кер. Київ. камер. оркестру; 1991–93 – гол. диригент Сеул. симф. оркестру, 1992–93 – Донец., 1998–2000 – Помор. ім. І.-Я. Падеревського (м. Бидґощ, Польща) філармоній; 2003–07 – худож. кер. і гол. диригент Бетговен. оркестру, гол. диригент Опер. театру (оби­­два – Бонн). Диригує вітчизн. й зарубіж. оркестрами у різних міс­­тах Австрії, Італії, Канади, Мексики, Нідерландів, США. Організатор серій філармоній. концертів «Роман Кофман та його друзі» за участі видат. виконавців світу. Брав участь у виконан­­ні низки прем’єр. творів укр. ком­­позиторів. Має записи на грам­­платівках. Автор посібника «Виховання диригента: Психол. особ­­ливості» (1986); зб. «Ню­­ан­­сы. Сти­­хи. Проза» (1990), «Лицо Земли. Стихотворения» (1996); «Книги небытия» (2004; усі – Київ).

Тв.: симф. поема «Світ Антуана де Сент-Екзюпері»; хор. цикл «Країна се­­ми кольорів» (сл. О. Дріза); дит. хори; му­­зика до фільмів («Лише три тижні», 2 се­­рії, 1971, реж. М. Літус, М. Рєз­­нико­­вич; «Лаври», 1972, реж. В. Горпенко) та вистав.

Літ.: Павлов І. Ансамбль солістів // Музика. 1979. № 2; Подгайц Е. Роман Кофман // Сов. музыка. 1989. № 6; Риб­­ников О. «Роман Кофман та його дру­­зі» // Галас. 1997. № 4; Чекан Е., Чекан Ю. Этот мистификатор Кофман // ЗН. 2000, 19–25 фев.; Дегтярьов В. Німець­­ка гастроль Романа Кофмана // Музи­­ка. 2003. № 1–2; Юсипей Р. Роман Коф­ман: «Академічна музика – мистецтво елітарне» // Там само. 2006. № 5; Ру­­синський Ю. Визнання // КіЖ. 2006, 27 груд.

О. У. Литвинова

Основні твори

симф. поема «Світ Антуана де Сент-Екзюпері»; хор. цикл «Країна се­­ми кольорів» (сл. О. Дріза); дит. хори; му­­зика до фільмів («Лише три тижні», 2 се­­рії, 1971, реж. М. Літус, М. Рєз­­нико­­вич; «Лаври», 1972, реж. В. Горпенко) та вистав.

Рекомендована література

  1. Павлов І. Ансамбль солістів // Музика. 1979. № 2;
  2. Подгайц Е. Роман Кофман // Сов. музыка. 1989. № 6;
  3. Риб­­ников О. «Роман Кофман та його дру­­зі» // Галас. 1997. № 4;
  4. Чекан Е., Чекан Ю. Этот мистификатор Кофман // ЗН. 2000, 19–25 фев.;
  5. Дегтярьов В. Німець­­ка гастроль Романа Кофмана // Музи­­ка. 2003. № 1–2;
  6. Юсипей Р. Роман Коф­ман: «Академічна музика – мистецтво елітарне» // Там само. 2006. № 5;
  7. Ру­­синський Ю. Визнання // КіЖ. 2006, 27 груд.
завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Кофман Роман / О. У. Литвинова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-394

Том ЕСУ:

15-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

2014

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

394

Кількість переглядів цього року:

72

Схожі статті

Міньківський
Людина  |  Том 21 | 2019
І. Д. Гамкало
Івченко
Людина  | 2023
Л. І. Сверлюк
Морозов
Людина  |  Том 21 | 2020
О. І. Чепалов

Нагору