Беркович Григорій Борисович
БЕРКО́ВИЧ Григорій Борисович (02(15). 01. 1905, с. Верхній Рогачик, нині Херсон. обл. — 01. 12. 1976, Харків) — живописець, графік. Член СХУ (1960). Закін. Київський художній інститут (1930; викл. К. Єлева, Ф. Кричевський, А. Таран, В. Пальмов). Учасник виставок від 1929, респ. і всесоюз. від 1932. Викладав у Київ. худож. інституті (1930–31) та Харків. полігр. інституті (1932–38). Працював у різних жанрах живопису. Роботи «Путивль» (1937), «Після варварів» (1942), «Народження ненависті» (1945–46), «Портрет художника В. Аверіна» (1945), «Любов» (1947), «Натюрморт. Півонія» (1953) та ін. позначені вмілим розкриттям теми та образів і живопис. культурою виконання. Протягом усього часу звертався до графіки в різних техніках, зокрема пастелі, літографії: «Осінь» (1935), «Портрет ударниці Дніпробуду Романенко» (1938) та ін. Знач. доробок становлять живописні й графічні твори, присвячені Т. Шевченку: «Т. Шевченко — художник» (1936, 1939), «Друзі біля хворого Шевченка» (1939, 1941), «Т. Шевченко слухає акина» (1943), «Т. Шевченко серед казахів» (1961), «В далекій неволі (Т. Шевченко з другом — солдатом А. Оберемком)» (1963– 64). Твори зберігаються у Харків. ХМ, Канів. держ. музеї-заповіднику Т. Шевченка.
Рекомендована література
- Затенацкий Я. Украинская советская живопись. К., 1958;
- Дмитренко А. Український радянський історичний живопис. К., 1966;
- Изобразительное искусство Харькова. Москва, 1978;
- Мистецькі шляхи Харківщини. Х., 1998.
Завантажити статтю
Людина 
