Берло Ганна Львівна

БЕ́РЛО Ганна Львівна (05(17). 09. 1859, містечко Вороньків Переяслав. пов. Полтав. губ., нині село Бориспіл. р-ну Київ. обл. — 1942) — педагог, історик, громадсько-культурна діячка. Із старовинного, але збіднілого козац.-старшин. роду. Рано втратила батьків. Закін. підготовчий пансіон Карла фон Кремера (1870, Бориспіль); із золотою медаллю — Ольгинську гімназію (1876, Київ). Мала здібності до медицини, але через матеріал. обставини залишилася в гімназії на посаді клас. наставниці, а від вересня 1878 — викладач російської мови. У 1881–1904 працювала також і в новоствор. приват. жін. гімназії В. Ващенко-Захарченко. Мала приват. учениць із нац.-свідомих укр. родин. Слухала публічні лекції з історії В. Антоновича в Університеті св. Володимира у Києві, з історії зарубіж. літ-р М. Дашкевича та історії мови й рос. літ-ри В. Малиніна. Автор підручників з рос. граматики у 2-х ч. (до 1917 1-а витримала 10 видань, 2-а — 5), з укр. граматики (видавництво «Сіяч», 1919). Була причетна до справ Старої громади та видавництва «Вік» (засн. О. Кониський). На поч. 90-х рр. у групі науковців під керівництвом В. Антоновича (пізніше — М. Грушевського) активно працювала над складанням біогр. словника укр. діячів. Серед праць — біографії П. Гулака-Артемовського та Н. Забіли. Знала 5 іноз. мов (англ., нім., польс., франц., італ.), опублікувала в «ЛНВ» переклади новели Р. Кіплінґа «Чудо Пуран-Багата» (під псевд. Г. Альбова) та поезій П.-Б. Шеллі, низку власних віршів (під крипт. А. Б-О), переклади поезій Г. Гайне в г. «Руслан» (Львів). Писала картки до майбут. словника Б. Грінченка, працювала у засн. ним «Просвіті» (1906–08). Була в 1-му складі УНТ (від 1908). Опублікувала в «Чтениях» Товариства Нестора Літописця (т. 17–18) істор. розвідку про свого пращура А. Берло (як відповідь на статтю О. Лазаревського «Из семейной хроники Берлов» в «Киевской старине», 1899, № 1). Через слабке здоров’я неодноразово лікувалась за кордоном. У Львові та Відні, за дорученнями О. Кониського, зустрічалася з О. Барвінським. Від січня 1919 працювала в УАН у Комісії словника живої української мови, а в липні 1919 на пропозицію В. Модзалевського стала н. с. Постій. комісії для складання біогр. словника діячів України УАН і залишила пед. працю. 1921 для цього словника написала біографії лікаря-хірурга А. Вакара та П. Конюскевича, митрополита Тобольського. 1927–29 опублікувала у виданнях Академії цінні спогади про громад.-наук. життя Києва за 70 р. Листування Б. зберігається у ЦДІА України та в Інституті рукописів НБУВ.

Рекомендована література

1. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України. 1884–1939. К., 1995;
   Google Scholar Internet
2. Герасимова Г. П. Педагогічна і наукова діяльність Ганни Берло (1859– 1942) // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. К., 2001. Вип. 4;
   Google Scholar Internet
3. ЇЇ ж. Г. Берло і київські науковці кінця ХІХ — початку ХХ ст. // Там само. К., 2002. Вип. 6.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю