Берлянд Олександр Семенович
БЕ́РЛЯНД Олександр Семенович (15 (27). 09. 1890, містечко Зіньків Поділ. губ., нині село Віньковец. р-ну Хмельн. обл. — 27. 03. 1955, Київ) — лікар. Доктор медичних наук (1935), професор (1935). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1917) та Київ. мед. інститут (1924), де і працював від 1930: асист., приват-доцент (від 1932), завідувач кафедри терапії сан.-гіг. факультету (1938–39), професор кафедри діагностики внутр. хвороб 2-го Київ. мед. інституту (1939–41), професор кафедри пропедевтики (1944–46); завідувач кафедри терапії № 1 Київ. інституту вдосконалення лікарів (1946–55). Під час 2-ї світової війни — в евакуації у Ташкенті, де працював завідувач кафедри терапії Інституту удосконалення лікарів (1941–44). Наукові праці присвяч. питанням кардіології, гепатології, пульмонології та ін. Наприкінці 1940-х — на поч. 1950-х рр. був звинувач. у «безродному космополітизмі», що негативно позначилося на наук. кар’єрі: не отримав звань член-кореспондент АН УРСР та засл. діяча н. України, до яких був представлений. Багато років Б. товаришував з Ю. Яновським, їхнє листування зберігається в Інституті літ-ри НАНУ (Київ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- До питання про есенціяльну тромбопенію // Зб. пам’яті академік Т. Г. Яновського. К., 1930; Про функциональную диагностику сердечно-жильной системы. К., 1933; Клиническая диагностика. К.; Х., 1946; Пороки сердца. К., 1948; О роли подпочечников в патогенезе гипертонической болезни // ВД. 1949. № 7; О пониженном кровяном давлении у туберкулезных больных // Там само. 1950. № 5; Хронические неспецифические пневмонии // Там само. 1954. № 6.
Рекомендована література
- Александр Семенович Берлянд: Некролог // ВД. 1955. № 6;
- Макаренко, Полякова.
Завантажити статтю
Людина 
