БЕРНА́НДТ Григорій Борисович (Бернандт Григорий Борисович; псевд. і крипт.: Б. Гр., Б. Осипов, Г. Б., Гр. Б., Ф. Ч., Челянский; 08(21). 04. 1905, Вільно, нині Вільнюс — 23. 11. 1978, Москва) — російський музико­знавець. Закін. Моск. консерваторію (1933). Працював ст. муз. ред. Радіокомітету, викл. Свердлов. (1934–36), Ростов. (1936–38), Моск. ім. Гнєсіних (1938–40) муз. училищ; 1948– 50 — завідувач від­ділу ж. «Советская музыка», від 1957 — чл. редколегії зб. «Музыкальное наследство». Наук. інтереси стосуються джерело­знавства, текс­тології, лексико­графії. Особливу цін­ність становить укладений ним «Словарь опер, впервые по­ставлен­ных или соз­дан­ных в дореволюцион­ной Рос­сии и СССР. 1736– 1959» (Москва, 1962). Спів­автор кн.: «Советские композиторы: Крат. биогр. справоч.» (Москва, 1957) та «Кто писал о музыке: Биобиблиогр. словарь муз. критиков и лиц, писавших о музыке в дореволюц. Рос­сии и СССР» (т. 1–3, Москва, 1971–79), довід­ника «Советские композиторы и музыковеды» (т. 1, Москва, 1978); низки статей про діячів укр. культури, зокрема «С. С. Гулак-Артемовский и его рус­ские связи: Из истории рус.-музыкал. связей» (Москва, 1951, спів­авт.).