Бернацький Михайло Володимирович

БЕРНА́ЦЬКИЙ Михайло Володимирович (04. 10. 1876, Київ — 16/17. 07. 1943, Париж) — економіст, політичний та громадський діяч. Доктор політ. економії, проф. Закін. Університет св. Володимира, слухав лекції у Берлін. університеті. Викладав у Політех. і Технол. ін­ститутах у С.-Петербурзі. Спів­працював у легал. марксист. журналах («Образование», «Современ­ный мир» тощо). Ви­ступав проти націоналізації землі та без­коштов. екс­про­пріації приват. наділів («К аграрному во­просу», С.-Петербург, 1906). Після Лютн. революції 1917 керував від­ділом праці Міністерства торгівлі й промисловості Тимчас. уряду (від кінця липня — товариш міністра). 25 квітня 1917 під його головува­н­ням при від­ділі праці цього мін-ва скликано нараду для обговоре­н­ня законо­проекту про страйки, на якому від­хилено вимоги робітників. Один з організаторів Радикал.-демократ. партії (червень). Від 25 вересня — міністр фінансів Тимчас. уряду. У жовтні фактично призупинив дію податк. законів. Заарешт. у Зимовому палаці 26 жовтня 1917. Екс­перт фінанс. комісії на рос.-укр. пере­говорах 1918. Вважав, що порушувати пита­н­ня про платіжні спроможності населе­н­ня, капітал та особливості нар. господарства молодої Укр. Держави неможливо. Прихильник думки про поділ майна колиш. імперії за територіал. принципом, кількістю населе­н­ня, роз­міром податків та держ. майна. Міністр фінансів в уряді А. Денікіна та П. Врангеля. 1920 емігрував до Туреч­чини, потім до Франції. Викладав фінанс. право на рос. від­діл. юрид. факультету Париз. університету, а також у Рос. комерц. ін­ституті, Рос. вищому технол. ін­ституті, вів екон. семінар в Ін­ституті словʼяно­знавства в Парижі. Один з організаторів і кер. (від 1943) Рос. академ. групи в Парижі, редагував ж. «Право и хозяйство». Був головою ради Рос. нац. обʼ­єд­на­н­ня (від 1938). Відав фінансами закордон. закладів Рос. імперії (кер. еміграц. фінанс. комітету). У наук. і публіцист. працях доводив без­пер­спективність «інтегрального комунізму» (НЕПу) і пʼятиріч. планів у СРСР, досліджував фінанс. політику цар. Росії, валютні реформи в рад. Росії і Чехо-Словач­чині. Був ви­знаним фахівцем у ділянці грош. обігу. Стверджував, що обіг базується на капіталіст. основі й не може бути обмежений в осн. напрямах свого роз­витку.

Завантажити статтю