БЕРНШТЕ́ЙН Михайло Давидович (21. 12. 1910(03. 01. 1911), містечко Великий Токмак Таврій. губ., нині м. Токмак Запоріз. обл. — 07. 12. 2002, Київ) — літературо­знавець. Учасник 2-ї світової війни, мав бо­йові нагороди. Доктор філологічних наук (1960). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1988). Закін. Запоріз. пед. ін­ститут (1934). Учителював, працював літ. ред. г. «Вісті», викладав у Київ. університеті. 1938–81 працював в Ін­ституті літ-ри АН УРСР: ст. н. с., від 1974 — старший науковий спів­робітник-консультант. Один з авторів і відп. ред. 3-го й 4-го томів (1968–69) «Історії української літератури» у 8-ми томах. Дослідник укр. літ-ри 19 ст., становле­н­ня та роз­витку укр. літ. критики і журналістики, компаративістики, питань текс­тології. Брав участь у під­готовці академ. 10-том. ви­да­н­ня творів Т. Шевченка, ви­дань творів І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, М. Старицького, І. Манжури, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, О. Білецького та ін. Досліджував творчість Марка Вовчка, П. Куліша, М. Драгоманова, М. Костомарова, І. Білика. Під час під­готовки зі­бра­н­ня творів І. Франка у 50-ти томах Б. очолював Текс­тол. комісію. Опублікував низку статей про творчість М. Стельмаха, А. Малишка, О. Корнійчука, З. Мороза та ін.