Бехтерев Володимир Михайлович

Визначення і загальна характеристика

БЕ́ХТЕРЕВ Володимир Михайлович (Бехтерев Владимир Михайлович; 20. 01(01. 02). 1857, с. Соралі, нині с. Бехтерево Кіров. обл., РФ — 24. 12. 1927, Москва) — російський невропатолог, фізіолог. Дійсний член НТШ. Доктор медичних наук (1881). Закін. Мед.-хірург. академію (С.-Петербург, 1878). Під час рос.-турец. війни 1877–78 у складі добровіл. військ.-сан. загону надавав допомогу пораненим рос. і болгар. солдатам. Під псевд. Санітар писав з фронту для «Северного вестника». Стажувався в клініці І. Мержеєвського, 1884–85 — у лаб. і клініках Німеч­чини, Франції. Працював 1885–93 завідувач кафедри психіатрії Казан. університету. 1886 заснував першу в Росії психофізіол. лаб. для досліджень у галузі анатомії та фізіології мозку й екс­перим. психології, ді­йшов висновку про необхідність створе­н­ня єдиної системи неврол. наук. 1892 — ініціатор і голова Казан. товариства невропатологів і психіатрів. 1893 заснував у Казані ж. «Неврологический вестник». 1893–1913 — проф. психіатрії, кер. клініки душев. та нерв. хвороб Військ.-мед. академії у С.-Петербурзі, одночасно від 1897 — проф. Жін. мед. ін­ституту. 1897 заснував при Академії нейрохірург. від­діл.; керував анатом., фізіол., хім., рефлексол. та екс­перим.-псих. лабораторіями. Досліджував рухові функції кори великих пів­куль гол. мозку. Від­крив провід­ні шляхи спин. та гол. мозку, окремі нерв. центри і зʼясував їх роль, вніс чимало нового у тлумаче­н­ня функції рівноваги та орієнтації в просторі. Засн. соц. психоневрології, психіатрії та психогігієни, рефлексології. Один із засн. обʼєктив. напряму в психології. Ви­вчав рефлекси у зі­ставлен­ні з по­дразниками, ді­йшов висновку про доцільність ви­вче­н­ня псих. діяльності лише в її проявах — у звʼязку із зовн. по­дразниками. Встановив низку нових рефлексів, а також симптомів і син­дромів, важливих для діагностики нерв. захворювань. Вперше описав низку псих. хвороб. Досліджував гіпнотичне навіюва­н­ня. Від 1908 — директор створеного ним Психоневрол. ін­ституту, при якому заснував і очолив 1909 Педолог. ін­ститут. Проводив комплексні ви­вче­н­ня нерв.-псих. роз­витку дітей ран­нього віку, що заклало основи екс­перим. психології ран­нього дитинства і педагогіки ран­нього віку. Ви­вчав причини роз­витку й статистику алкоголізму, його вплив на форми соц. патології. 1912 від­крив Протиалкогол. клін. ін­ститут. 1915 за­пропонував умовно-рефлектор. метод терапії. 1918 очолив організов. з його ініціативи Ін­ститут з ви­вче­н­ня мозку та псих. діяльності. Екс­пертиза Б. у Бейліса справі сприяла виправдувал. вироку суду.

Пр.: Психопатия и ее отношение к во­просу о вменении. Казань, 1886; Проводящие пути спин­ного и головного мозга: В 2-х т. С.-Петербург, 1893–98; Основы учения о функциях мозга: В 7-и т. С.-Петербург, 1903–07; Личность и условия ее развития и здоровья. 1905; Объективная психология: В 3-х т. С.-Петербург, 1907–10; Невропатологические и психиатрические наблюдения. С.-Петербург, 1910; О причинах самоубийства и возможной борьбе с ним. 1911; Общая диагностика болезней нервной системы. Ч. 1–2. С.-Петербург, 1911; Гипноз. Внушение и психотерапия. С.-Петербург, 1911; Общие основания рефлексологии. Петро­град, 1917.

Літ.: В. М. Бехтерев и современ­ные про­блемы строения и функций мозга в норме и патологии. Ленин­град, 1959; Никифоров А. С. Бехтерев. Москва, 1986.

Н. В. Попович

Завантажити статтю