Беца Василь Михайлович
Визначення і загальна характеристика
БЕ́ЦА Василь Михайлович (11. 01. 1949, с. Скотарське Воловец. р-ну Закарп. обл. — 27. 09. 2013, Ужгород) — живописець. Заслужений художник України (2008). Лауреат обл. премії у галузі образотвор. мистецтва ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2011). Член НСХУ (1985), об’єднання «Umelecka beseda Slovenska» (Словаччина) (2011). Закін. Ужгород. училище декор. та приклад. мистецтва (1968; викл. М. Медвецький, Е. Медвецька), Ленінгр. вище худож.-пром. училище (1978; викл. В. Григор’єв, О. Зайцев, А. Казанцев). 1978–92 та від 1996 — художник-монументаліст Закарп. худож.-вироб. комбінату «Художфонд»; 1992– 96 — голова Закарп. організації НСХУ. Від 1973 учасник обл., респ., всесоюз. і зарубіж. виставок (Австрія, Фінляндія, Франція, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Німеччина). Персон. виставки у Ленінграді (1979), Заґребі (1994), Відні (1997), Ужгороді, Братиславі, Будапешті (усі — 1999). Працював у галузі монум. і станк. живопису. В композиціях домінують майже геом. різнокольорові площини і напівабстрактні форми. Кольори соковиті, добре згармонізовані й витримані в строгих тонах.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Формула надії» (1981), «Купання в морі покинутих», «Ранок на Покрову», «Мовчання скрипки», «Пам’ять стирає лиця» (усі — 1992), «Метаморфоза ночі», «Біла ніч» (обидва — 1997), «Свято в храмі», «Медитація–1», «Енергія сонати» (усі — 1998), «Композиція» (2000).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
