Бібліотека національного університету внутрішніх справ

Визначення і загальна характеристика

БІБЛІОТЕ́КА НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ ВНУ́ТРІШНІХ СПРАВ Засн. 1955 як бібліотека Між­обл. школи під­готовки молодшого та серед. начальниц. складу УВС Харків. обл., від якої починає свою історію Внутрішніх справ університет Національний. Назва б-ки змінювалася від­повід­но до змін назви Університету. Має від­діл. у 2-х харків. та позаміських філіях Університету у 12-и містах України. Бібліотеч. фонд — бл. 500 тис. прим.; комплектується фаховою юрид. літ-рою, літ-рою іноз. мовами; є колекція матеріалів ВР України та приватна колекція ректора О. Бандурки. Формується фонд рідкіс. вид. (бл. 100 прим.). Серед цих вид. — «История цивилизации в Англии» Г. Бокля (перекл. з англ.), «Государствен­ные пре­ступления в Рос­сии в ХІХ в.» (обидва — С.-Петербургъ, 1906). Бібліотека складається з 5-и від­ділів: комплектува­н­ня бібліотеч. фондів, наук. обробки документів та інформ. ресурсів, інформ.-бібліогр. (із залами каталогів, компʼютерним та читальним), бібліотеч. обслуговува­н­ня, книгозберіга­н­ня. Є 7 чит. залів (зокрема компʼютер. з до­ступом до Інтернету, період. вид., для наук. роботи) та 3 абонементи. Інформ.-пошук. апарат налічує 12 традиц. каталогів та картотек. Електрон. каталог б-ки містить бл. 40 тис. бібліогр. описів. Є до­ступ до електрон. документів нормат. бази України «Ліга-Закон». Функціонують університет. повнотекс­тові бази даних: «Гібридна бібліотека з під­тримки діяльності право­охорон. органів в Україні», «Центр знань з прав людини», «Курси ди­станцій. на­вча­н­ня» тощо. Від 1999 гол. бібліотека працює на базі інформ.-бібліотеч. системи UNILIB, створ. фахівцями Університету, від 2002 в цій системі працюють позаміські б-ки філій Університету. Бібліотека спів­працює у спільному проекті з Чиказ. правовим коледжем з про­грами роз­витку ін­новацій у на­вчан­ні. Бібліотека провела конф.: «Юридичні бібліотеки: По­гляд у майбутнє» (2001), «Вузівські бібліотеки в контекс­ті сьогоде­н­ня», «Бібліотеки та субʼєкти книжкового ринку: напрямки взаємодії» (обидві– 2002).

Т. О. Процких

Завантажити статтю