Бігдай Яким Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

БІГДА́Й Яким Дмитрович (09. 09. 1855, станиця Іванівська, нині Краснодар. краю, РФ — 17. 11. 1909, Сухумі, Абхазія, нині Грузія) — фольклорист, композитор і громадський діяч. Із сім’ї диякона. Закін. Катеринодар. духовне училище (нині Краснодар, 1870), Ставроп. семінарію (1875) і юрид. факультет Новорос. університету в Одесі (1879). Повернувшись на Кубань, працював суд. слідчим, мировим суддею, головою Катеринодар. з’їзду мирових суддів, головою благодій. товариства, дир. опікун. комітету щодо тюрем, секр. зі збору коштів для голодних. Заснував притулок для бездомних. Співпрацював із Кубан. екон. товариством, обл. стат. комітетом, був головою муз. гуртка. Записав бл. 1500 нар. пісень. 566 з них увійшли до зб. «Песни кубанских казаков» (Москва, 1896–1903, вып. 1–14). Пісні подано в обробці Б. для голосу та хору в супроводі фортепіано. За пропозицією Б. 1903 Катеринодар. відділ. РМТ запросило на Кубань О. Кошиця для запису козац. фольклору (1903–05; зібрано бл. 1000 нар. пісень). Автор опер «Гайдамаки» (за Т. Шевченком) та «Чорноморський побут» (за Я. Кухаренком; 1896, співавт.), вокал. циклу «Лысты с Кубани» (Москва, 1901) на вірші укр. (Т. Шевченко, В. Мова, О. Кониський) та рос. поетів. Пісні, які зібрав Б., обробляли М. Лисенко, І. Дунаєвський, В. Захарченко.

Завантажити статтю