Бідність

БІ́ДНІСТЬ — неможливість унаслідок не­стачі коштів під­тримувати оптимальний рівень життя, притаман­ний конкретному су­спільству в конкретний період часу. Через матеріал. не­статки певні верстви насел. не можуть задовільно харчуватися, оплачувати житло та комунал. послуги, лікуватися й від­почивати, забезпечити освіту собі та своїм дітям. Таким чином, маючи екон. походже­н­ня, Б. є значно ширшим явищем. Інше ви­значе­н­ня Б.: неможливість під­тримувати мін. рівень спожива­н­ня, що ви­значається на основі фізіол., соціально та культурно зумовл. нормативів. За першим ви­значе­н­ням, бідними вважаються всі ті, хто живе нижче за певний серед. стандарт су­спільства, а за другим — тільки ті, хто живе нижче ви­знач. су­спільством мін. рівня. Б. нерозривно повʼязана з різними аспектами життя, зокрема зі станом здоровʼя, неможливістю отримувати кваліфіковану мед. допомогу, що зумовлює малу тривалість життя; низький рівень освіти й від­повід­но низькі можливості ефектив. реалізації своєї труд. активності; з істот. психол. зруше­н­нями. За результатами аналізу даних числен. опитувань, у країнах роз­виненої ринк. та пере­хід. економіки саме пред­ставники бідних верств насел. найчастіше сподіваються на якісь раптові зміни свого становища, прагнуть не по­ступового еволюц. про­гресу, а рев. соц.-екон. зрушень. Часто пред­ставники бідних верств насел., не вірячи в можливість ви­рватися зі злиднів, навіть не прагнуть це зробити, особливо в умовах певних законодав. пере­шкод. Роз­різняють Б. за стандартом цивілізації в цілому (хронологічну) і Б. за стандартами кожної конкрет. країни. Якщо говорити про перший тип Б., то нею охоплене майже все насел. т. зв. бідних країн і майже не потерпає насел. країн заможних. Якщо йдеться про ви­значе­н­ня Б. за стандартами конкрет. країни, то вона існує й у замож., і в злиден. державах, наявність Б. другого типу майже не залежить від рівня заг. добробуту насел. Ви­значе­н­ня критеріїв Б. є невід­ʼємною складовою всіх нац. стратегій і про­грам зниже­н­ня Б.

Форми Б. Сучасна соц.-екон. теорія трактує Б. як багато­аспектне явище, виділяючи такі її форми: обʼєктивну та субʼєктивну; абсолютну (нормативну) й від­носну; тимчасову й по­стійну. Обʼєктивна Б. ви­значається за прийнятими в країні критеріями доходу та до­ступу до тих чи ін. матер. і духов. благ: пройти профес. під­готовку, якісно лікуватися, мати житло, що від­повід­ає усталеним стандартам, дати дітям освіту тощо. Субʼєктивну Б. ро­зуміють як таку, що ви­значається за самооцінкою, тобто людина тоді є бідною, коли вона сама так себе ідентифікує. Бл. 60 % громадян України вважають себе бідними, хоча фактич. рівень доходів не завжди під­тверджує цей висновок. Формува­н­ня субʼєктив. Б. від­бувається під впливом динаміки добробуту кожного опитуваного та наявного майнового роз­шарува­н­ня. Субʼєктивна Б. має над­звичайно важл. значе­н­ня при аналізі та про­гнозуван­ні сусп. сві­домості, сусп. поведінки тощо, оскільки такий прояв Б. без­посередньо повʼязаний із маргіналізацією су­спільства, з утриманськими на­строями значних його верств. У між­нар. дослідже­н­нях, зокрема тих, що стосуються країн, які роз­виваються, цей термін стосується т. зв. уразливих груп насел.: інвалідів, удів, батьків-одинаків, тих, що не мають землі, засобів до існува­н­ня тощо. Якщо говорити про соц. наслідки пошире­н­ня Б., то саме субʼєктивна Б., формуючи некон­структивну, пасивну поведінку, провокує готовність насел. до сприйня­т­тя де­структив. ідей, до протиправ. дій.

Про­блема поділу Б. на абсолютну та від­носну є однією з найбільш суперечливих. Ви­значаючи Б. як такий рівень добробуту, який не забезпечує мін. матеріал. і духов. потреб насел., необхідно ви­знати принципово від­носний характер цієї категорії. Від­повід­но до рівня сусп. добробуту, до усталених у су­спільстві жит­тєвих стандартів формується і уявле­н­ня про мін. потреби, тобто про Б. Якщо ж додати практику на­да­н­ня держ. допомоги групам насел., які пере­бувають у Б., практику, повʼязану зі знач. бюджет. витратами, то стає очевидним політ. під­ґрунтя цієї категорії. Всі про­грами, орієнтов. на зниже­н­ня Б., спираються на прийняті у кожній конкрет. країні стандарти, перед­усім у звʼязку з необхідністю надати допомогу тим, хто потрапив у це становище. Немає й не може бути універсал. про­грам на­да­н­ня соц. допомоги за єдиним у світі стандартом Б.: ті, хто є без­перечно бідними у США чи Швейцарії, й одержують там держ. під­тримку, вважатимуться цілком замож. людьми в країнах третього світу і, можливо, під­падатимуть там під більш високі ставки оподаткува­н­ня доходів. Таким чином, ви­значе­н­ня Б. першого типу має пере­важно академ., дослідниц. інтерес, а для практ. цілей соц. управлі­н­ня необхідне ви­значе­н­ня Б. другого типу. Але йдеться тільки про пошире­н­ня Б. Що ж до її глибини, то тут можливе за­стосува­н­ня саме універсал. шкали, оскільки глибина Б. ви­значається тим мінімумом благ, які людина (чи родина) може споживати за своїми доходами. Від­носна Б. повʼязана перед­усім з екон. нерівністю насел., із концентрацією ресурсів у невеликих груп насел. Якщо су­спільство орієнтоване на рівність (майнову, політ. й соц.) всіх своїх членів, то практично, незалежно від заг. рівня добробуту, частка бідних буде мінімальною. Б. може бути тимчасовою (короткочас.) або хронічною (тривалою). Хронічна Б., як правило, призводить до тяжчих наслідків і часто є результатом дії комплексу чин­ників. Вона також асоціюється з неможливістю для родини чи окремого громадянина самотужки вирішити свої про­блеми й подолати матеріал. негаразди. Тимчас. Б. може бути результатом або раптового зниже­н­ня рівня життя й появи збіднілих сімей, або від­хиле­н­ня у рівні добробуту різних домогосподарств і від­повід­ного паді­н­ня рівня добробуту частини з них нижче межі Б. Напр., сильний шок від різних форм політ. змін, природні ката­строфи можуть при­звести до збідні­н­ня частини домогосподарств. З ін. боку, сезон­ні колива­н­ня харч. без­пеки можуть бути причиною періодич. знижень у рівні життя та збідні­н­ня. Раптове збідні­н­ня раніше замож. домогосподарств часто пере­шкоджає ви­значен­ню характеру Б.: тимчасового чи за­стійного.

Для ви­значе­н­ня специфіки про­блем Б. в Україні треба під­креслити деякі істотні особливості й хронол. звʼязки. Це явище зʼявилося не з пере­будовою, реформами та становле­н­ням суверен. Укр. держави. Б. — неминуча у будь-якому, навіть дуже багатому су­спільстві, оскільки завжди є люди, які з різних причин споживають значно менше за осн. частину насел. Існувала Б. і в СРСР. За оцінками фахівців Ін­ституту народонаселе­н­ня і соц. про­блем АН СРСР, у 1990 бідними були 20–25 % насел. країни; на думку між­нар. екс­пертів, в Україні в цей час до бідних можна було від­нести бл. 11 % насел. Але оскільки Б. — це результат і від­дзеркале­н­ня соц. нерівності, саме явище завжди старан­но приховувалося. Від­лу­н­ня цієї традиції зберігається й досі. За орієнтацією на абсолютні критерії, ви­значені ООН для країн Центр. та Сх. Європи, а також країн СНД (добове спожива­н­ня на рівні 4,3 дол. США за паритетом купівел. спроможності) 2001 в Україні було 11 % бідного насел.; від­повід­но до встановленого прожиткового мінімуму — 83,7 %; за від­носним критерієм (75 % серед. рівня спожива­н­ня) — 27,2 %. Зубожі­н­ня широких верств су­спільства роз­вивалося на тлі значного майнового роз­шарува­н­ня і появи багатих прошарків, чиє багатство асоціюється з джерелами надходже­н­ня — з одного боку, і чия поведінка далека від благодій. допомоги нужден­ним — з іншого. Бідними стали люди, які свого часу (чи навіть і сьогодні) чесно працювали в державі, жили за її законами. Наявний в Україні феномен Б. зайнятого насел. є свідче­н­ням порушень принципових засад формува­н­ня вартості робочої сили й системи оплати праці. Тільки 2002 середня зарплата пере­вищила прожитк. мінімум для праце­здатного насел., а в більшості бюджет. галузей вона ще далека від цього орієнтиру. Зберігається заборгованість по зарплаті, яка часто пере­вищує її кількамісячну суму. Особливо потерпають сімʼї з дітьми. У 2001 рівень Б. домогосподарств із дітьми становив 33,4 % (за від­нос. критерієм), тобто майже вдвоє пере­вищував аналог. показник у домогосподарствах без дітей. У найнебезпечнішому становищі опинилися багатодітні родини (рівень Б. становить 59,6 %) і сімʼї з дітьми до 3-х р. (43,8 %). Серед ін. чин­ників під­вище­н­ня ризику Б. — без­робі­т­тя, низький рівень освіти, одинока старість. Аналіз пошире­н­ня та глибини Б. в Україні свідчить про наявність від­чутних регіон. від­мін­ностей у рівнях і характері спожива­н­ня. Гол. чином ці від­мін­ності повʼязані зі специфікою роз­витку продуктив. сил регіону та глибиною сучас. екон. кризи.

Завантажити статтю