Бідність

БІ́ДНІСТЬ — неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати оптимальний рівень життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. Через матеріал. нестатки певні верстви насел. не можуть задовільно харчуватися, оплачувати житло та комунал. послуги, лікуватися й відпочивати, забезпечити освіту собі та своїм дітям. Таким чином, маючи екон. походження, Б. є значно ширшим явищем. Інше визначення Б.: неможливість підтримувати мін. рівень споживання, що визначається на основі фізіол., соціально та культурно зумовл. нормативів. За першим визначенням, бідними вважаються всі ті, хто живе нижче за певний серед. стандарт суспільства, а за другим — тільки ті, хто живе нижче визнач. суспільством мін. рівня. Б. нерозривно пов’язана з різними аспектами життя, зокрема зі станом здоров’я, неможливістю отримувати кваліфіковану мед. допомогу, що зумовлює малу тривалість життя; низький рівень освіти й відповідно низькі можливості ефектив. реалізації своєї труд. активності; з істот. психол. зрушеннями. За результатами аналізу даних числен. опитувань, у країнах розвиненої ринк. та перехід. економіки саме представники бідних верств насел. найчастіше сподіваються на якісь раптові зміни свого становища, прагнуть не поступового еволюц. прогресу, а рев. соц.-екон. зрушень. Часто представники бідних верств насел., не вірячи в можливість вирватися зі злиднів, навіть не прагнуть це зробити, особливо в умовах певних законодав. перешкод. Розрізняють Б. за стандартом цивілізації в цілому (хронологічну) і Б. за стандартами кожної конкрет. країни. Якщо говорити про перший тип Б., то нею охоплене майже все насел. т. зв. бідних країн і майже не потерпає насел. країн заможних. Якщо йдеться про визначення Б. за стандартами конкрет. країни, то вона існує й у замож., і в злиден. державах, наявність Б. другого типу майже не залежить від рівня заг. добробуту насел. Визначення критеріїв Б. є невід’ємною складовою всіх нац. стратегій і програм зниження Б.

Форми Б. Сучасна соц.-екон. теорія трактує Б. як багатоаспектне явище, виділяючи такі її форми: об’єктивну та суб’єктивну; абсолютну (нормативну) й відносну; тимчасову й постійну. Об’єктивна Б. визначається за прийнятими в країні критеріями доходу та доступу до тих чи ін. матер. і духов. благ: пройти профес. підготовку, якісно лікуватися, мати житло, що відповідає усталеним стандартам, дати дітям освіту тощо. Суб’єктивну Б. розуміють як таку, що визначається за самооцінкою, тобто людина тоді є бідною, коли вона сама так себе ідентифікує. Бл. 60 % громадян України вважають себе бідними, хоча фактич. рівень доходів не завжди підтверджує цей висновок. Формування суб’єктив. Б. відбувається під впливом динаміки добробуту кожного опитуваного та наявного майнового розшарування. Суб’єктивна Б. має надзвичайно важл. значення при аналізі та прогнозуванні сусп. свідомості, сусп. поведінки тощо, оскільки такий прояв Б. безпосередньо пов’язаний із маргіналізацією суспільства, з утриманськими настроями значних його верств. У міжнар. дослідженнях, зокрема тих, що стосуються країн, які розвиваються, цей термін стосується т. зв. уразливих груп насел.: інвалідів, удів, батьків-одинаків, тих, що не мають землі, засобів до існування тощо. Якщо говорити про соц. наслідки поширення Б., то саме суб’єктивна Б., формуючи неконструктивну, пасивну поведінку, провокує готовність насел. до сприйняття деструктив. ідей, до протиправ. дій.

Проблема поділу Б. на абсолютну та відносну є однією з найбільш суперечливих. Визначаючи Б. як такий рівень добробуту, який не забезпечує мін. матеріал. і духов. потреб насел., необхідно визнати принципово відносний характер цієї категорії. Відповідно до рівня сусп. добробуту, до усталених у суспільстві життєвих стандартів формується і уявлення про мін. потреби, тобто про Б. Якщо ж додати практику надання держ. допомоги групам насел., які перебувають у Б., практику, пов’язану зі знач. бюджет. витратами, то стає очевидним політ. підґрунтя цієї категорії. Всі програми, орієнтов. на зниження Б., спираються на прийняті у кожній конкрет. країні стандарти, передусім у зв’язку з необхідністю надати допомогу тим, хто потрапив у це становище. Немає й не може бути універсал. програм надання соц. допомоги за єдиним у світі стандартом Б.: ті, хто є безперечно бідними у США чи Швейцарії, й одержують там держ. підтримку, вважатимуться цілком замож. людьми в країнах третього світу і, можливо, підпадатимуть там під більш високі ставки оподаткування доходів. Таким чином, визначення Б. першого типу має переважно академ., дослідниц. інтерес, а для практ. цілей соц. управління необхідне визначення Б. другого типу. Але йдеться тільки про поширення Б. Що ж до її глибини, то тут можливе застосування саме універсал. шкали, оскільки глибина Б. визначається тим мінімумом благ, які людина (чи родина) може споживати за своїми доходами. Відносна Б. пов’язана передусім з екон. нерівністю насел., із концентрацією ресурсів у невеликих груп насел. Якщо суспільство орієнтоване на рівність (майнову, політ. й соц.) всіх своїх членів, то практично, незалежно від заг. рівня добробуту, частка бідних буде мінімальною. Б. може бути тимчасовою (короткочас.) або хронічною (тривалою). Хронічна Б., як правило, призводить до тяжчих наслідків і часто є результатом дії комплексу чинників. Вона також асоціюється з неможливістю для родини чи окремого громадянина самотужки вирішити свої проблеми й подолати матеріал. негаразди. Тимчас. Б. може бути результатом або раптового зниження рівня життя й появи збіднілих сімей, або відхилення у рівні добробуту різних домогосподарств і відповідного падіння рівня добробуту частини з них нижче межі Б. Напр., сильний шок від різних форм політ. змін, природні катастрофи можуть призвести до збідніння частини домогосподарств. З ін. боку, сезонні коливання харч. безпеки можуть бути причиною періодич. знижень у рівні життя та збідніння. Раптове збідніння раніше замож. домогосподарств часто перешкоджає визначенню характеру Б.: тимчасового чи застійного.

Для визначення специфіки проблем Б. в Україні треба підкреслити деякі істотні особливості й хронол. зв’язки. Це явище з’явилося не з перебудовою, реформами та становленням суверен. Укр. держави. Б. — неминуча у будь-якому, навіть дуже багатому суспільстві, оскільки завжди є люди, які з різних причин споживають значно менше за осн. частину насел. Існувала Б. і в СРСР. За оцінками фахівців Інституту народонаселення і соц. проблем АН СРСР, у 1990 бідними були 20–25 % насел. країни; на думку міжнар. експертів, в Україні в цей час до бідних можна було віднести бл. 11 % насел. Але оскільки Б. — це результат і віддзеркалення соц. нерівності, саме явище завжди старанно приховувалося. Відлуння цієї традиції зберігається й досі. За орієнтацією на абсолютні критерії, визначені ООН для країн Центр. та Сх. Європи, а також країн СНД (добове споживання на рівні 4,3 дол. США за паритетом купівел. спроможності) 2001 в Україні було 11 % бідного насел.; відповідно до встановленого прожиткового мінімуму — 83,7 %; за відносним критерієм (75 % серед. рівня споживання) — 27,2 %. Зубожіння широких верств суспільства розвивалося на тлі значного майнового розшарування і появи багатих прошарків, чиє багатство асоціюється з джерелами надходження — з одного боку, і чия поведінка далека від благодій. допомоги нужденним — з іншого. Бідними стали люди, які свого часу (чи навіть і сьогодні) чесно працювали в державі, жили за її законами. Наявний в Україні феномен Б. зайнятого насел. є свідченням порушень принципових засад формування вартості робочої сили й системи оплати праці. Тільки 2002 середня зарплата перевищила прожитк. мінімум для працездатного насел., а в більшості бюджет. галузей вона ще далека від цього орієнтиру. Зберігається заборгованість по зарплаті, яка часто перевищує її кількамісячну суму. Особливо потерпають сім’ї з дітьми. У 2001 рівень Б. домогосподарств із дітьми становив 33,4 % (за віднос. критерієм), тобто майже вдвоє перевищував аналог. показник у домогосподарствах без дітей. У найнебезпечнішому становищі опинилися багатодітні родини (рівень Б. становить 59,6 %) і сім’ї з дітьми до 3-х р. (43,8 %). Серед ін. чинників підвищення ризику Б. — безробіття, низький рівень освіти, одинока старість. Аналіз поширення та глибини Б. в Україні свідчить про наявність відчутних регіон. відмінностей у рівнях і характері споживання. Гол. чином ці відмінності пов’язані зі специфікою розвитку продуктив. сил регіону та глибиною сучас. екон. кризи.

Розмір шрифту

Бідність

Рекомендована література

Інформація про статтю