БІДНЯ́К Микола Петрович (01. 02. 1930, Торонто — 28. 11. 2000, Львів) — живописець, графік, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Член НСХУ (1994). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1995). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2000). Народився в сімʼї емі­гранта. Батько від­віз в Україну до родини свого брата, аби Б. пі­знав укр. життя та ви­вчав укр. мову. 1940 з родиною дядька ви­їхав до Німеч­чини, де 1945, працюючи у полі, від вибуху міни втратив обидві руки та по­шкодив око. Навч. писати й малювати, тримаючи олівець, пензель у зубах. До Канади повернувся 1950. Навч. в Ін­ституті технології і мистецтва в Калґарі (1950–54) та Онтарій. коледжі мистецтв у Торонто (1955–57). Творчо формувався під впливом художника М. Дмитренка, який роз­мальовував церкви в Канаді та США.

Малював рекламу, плакати та ікони. Він створив іконостаси для укр. церков: у Кітченері, Ошаві, Ванкувері, Калґарі та ін. Роз­мальовував церкви в Гемтренку, Кітченері, Ошаві. Б. став чл. Між­нар. асоц. художників, які малюють, тримаючи олівець, пензель в зубах чи пальцями ніг (засн. 1959 в Ліхтенштейні), яка виплачує щомісячну стипендію взамін пʼяти щорічних творчих робіт — від поштівки до краєвиду чи натюрморту. Перша ви­ставка Б. від­булася в Калґарі 1950. Згодом брав участь у низці між­нар. ви­ставок у Торонто (1958, 1959), Детройті (1960), м. Гавен (1961, до 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка), Чикаґо (1963), Буф­фало (1970), Він­ніпезі (1972), Парижі (1980, 1981, 1986), Токіо (1982), Брюс­селі (1983) та ін., на яких одержав низку нагород, зокрема в Парижі — бронзову медаль (1980) та почесний хрест офіцера (1981). 1991 — перша персон. ви­ставка Б. в Україні (Львів, Тернопіль, Київ); окрім неї, персон. ви­ставки 1994 (Львів, Івано-Франківськ, Київ), 1995 (Київ, Канів, Луганськ, Кр­аматорськ, Чернівці, Коломия), 2000 (Київ). Проводив заня­т­тя із сакрал. мистецтва у Львів. худож. ін­ституті. Твори зберігаються в НХМ, Музеї-заповід­нику Т. Шевченка в Каневі, Нац. музеї у Львові. 1964 Б. отримав подяку й благослові­н­ня Папи Римського Павла VI за Плащаницю для Папської Колегії св. Йосафата в Римі. 1971 про Б. створено фільм. Досконало освоївши рисунок, він ви­пробовував роз­маї­т­тя матеріалів і при­йомів, екс­периментував фактурою живопис. мазка, накладаючи його енергійно, пастозно, рельєфно; водночас не цурався мазка «згладженого», спокійного, де домінує колір, образ. Діапазон його живопис. способів і методів — від реаліст. до символістичного. Мистецтво Б. по­значається витонченістю, високою філософічністю, вражає роз­маї­т­тям жанрів, гамою кольорів. Іконопис Б. вирізняє оригінальність; сповід­уючи канони сх. (візант.) сакрал. малярства, художник зна­йшов свої рисунково-кольор. лінії й барви — гармонійні та контрастні, якими оперує сміливо, несподівано, темпераментно. В його іконописних та істор.-жанр. творах наскрізною є тема любові до отчого краю.