БІЗА́НЦ Альфред (15. 11. 1890, с. Дорнфельд, нині Тернопі­л­ля Микол. р-ну Львів. обл. — 1949, м. Потьма, нині смт, Мордовія, РФ) — військовик. Закін. ав­стрій. кадет. школу у Львові (1910), Військ. академію (1914). Під час 1-ї світової війни — на італ. фронті. Від листопада 1918 — старшина УГА, командир бо­йової групи «Щирець», 7-ї Львів. бригади в боях на польс., більшов. та денікін. фронтах (1918–19). Нач. від­ділу Ген­штабу Армії УНР (1920–21), під­полковник. У між­воєн­ні роки пере­бував у від­ставці, мешкав у Львові. Під час 2-ї світової війни — нач. від­ділу соц. забезпече­н­ня укр. населе­н­ня Ген. губернії (1939–41), дистрикту «Галичина» (1941–44), полковник. Сприяв визволен­ню понад 1500 військовополонених українців із концтабору «Цитадель» у Львові, створен­ню без­коштов. нар. кухонь і дитсадків у Галичині. Голова Військ. управи укр. дивізії «Галичина» (1943–44). Восени 1945 заарешт. рад. органами СМЕРШ у Відні, 1946 вивез. до СРСР, де загинув у концтаборі.