Білас Ростислав-Едмунд
БІ́ЛАС Ростислав-Едмунд (10. 06. 1884, м. Надвірна, нині Івано-Фр. обл. — 06. 12. 1964, Мюнхен) — лікар. Батько Л.-Р. Біласа. Закін. Львівський університет зі ступ. д-ра медицини (1910) та Віден. військ.-лікар. академію «Йозефінум» (1914). Спеціалізувався з лікування внутр. хвороб в університет. клініках Відня (1912– 14). Під час 1-ї світової війни — полковий лікар, 1916 переведений до військ. команди Львова. У листопаді 1918 — травні 1919 як сан. референт Держ. секретаріату військ. справ і чл. Держ. сан. ради керував мед. службою УГА. У травні 1919 потрапив у польс. полон, був ув’язнений в таборі полонених у Ланцуті й львів. в’язниці «Бригідки». 1920–40 був лікарем у Бориславі, Трускавці (Львів. обл.), Львові (від 1926, в амбулаторії Нар. лікарні). Брав активну участь у роботі Укр. лікар. товариства. 1940–44 — лікар і кер. лікар. установ у Польщі (Лодзь), від 1945 — у Німеччині (Пассау, Гайдельберґ, Реґенсбурґ), 1948–58 — завідувач відділу внутр. хвороб у лікарні св. Йосипа, допомагав укр. біженцям. Від 1958 — у Мюнхені.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Гостра недомога кругообігу // ЛВ. 1934. № 2.
Рекомендована література
- Логаза М. Доктор Ростислав Білас // ЛВ. 1964. № 3–4;
- «А ми тую стрілецькую славу збережемо…». Ч. 1. Коломия, 1999.
Завантажити статтю
Людина 
