Білий вірш
БІ́ЛИЙ ВІРШ – вірш без рим у силабічній і силабо-тонічній системах віршування. Б. в. не слід плутати з метричним антич. віршуванням чи з рос. билинним віршем, яким рима взагалі не властива. Б. в. дає змогу вводити в поезію елементи розмов. мови, робити вірш. фразу інтонаційно вільнішою й гнучкішою. Як правило, використовується у драм. віршованих творах, зокрема в драм. поемі, оскільки вдало передає мову персонажів зі збереженням при цьому емоцій. сили й виразності, властивих вірш. мові. Виникнення Б. в. в Італії, Великій Британії, Німеччині було пов’язане з розвитком драм. жанрів. Б. в. використовували В. Шекспір, Й. Ґете, Ф. Шіллер. У Росії на поч. 19 ст. пошуки вірша, властивого трагедії, де «поезія одягається в мову розмовну» (О. Одоєвський), завершуються також зверненням до білого п’ятистоп. ямба. О. Пушкін у творах «Маленькие трагедии» та «Борис Годунов» продемонстрував надзвичайну майстерність використання Б. в. у драмі характерів. В укр. літературі Б. в. написані драм. поеми та драми М. Костомарова («Переяславська ніч»), В. Самійленка («Чураївна»), М. Старицького («Остання ніч»), І. Франка («Сон князя Святослава»). До вищого ступеня досконалості довела Б. в. у своїх драмах та драм. поемах Леся Українка («У пущі», «Оргія», «Бояриня», «Лісова пісня» та ін.). Її традиції продовжували в поет. драматургії І. Кочерга («Свіччине весілля»), О. Левада («Фауст і Смерть»), І. Драч («Дума про Вчителя»), а в поезії – П. Тичина, М. Рильський, В. Барка, М. Калитовська та ін. Широко застосовується в сучас. поезії (Патриція Килина, В. Марочкін).
Літ.: Кошелівець І. Нариси з теорії літератури. Т. 1. Мюнхен, 1954; Ковалевський В. Рима. Ритмічні засоби українського вірша. К., 1965; Сидоренко Г. Від класичних нормативів до верлібру. К., 1980; Качуровський І. Фоніка. Мюнхен, 1984.
Л. С. Дем’янівська
Рекомендована література
- Кошелівець І. Нариси з теорії літератури. Т. 1. Мюнхен, 1954;
- Ковалевський В. Рима. Ритмічні засоби українського вірша. К., 1965;
- Сидоренко Г. Від класичних нормативів до верлібру. К., 1980;
- Качуровський І. Фоніка. Мюнхен, 1984.