БІ́ЛИК Іван Архипович (13(26). 11. 1910, містечко Опішня, нині смт Зіньків. р-ну Полтав. обл. — 28. 12. 1999, там само) — майстер народно-декоративного мистецтва. Батько В. Білика. Заслужений майстер народної творчості (1971). Член НСХУ (1970). Премія ім. Д. Щербаківського (1995), Державна премія України імені Тараса Шевченка (1999), диплом між­нар. ви­ставки у Фаенці (Італія, 1971). На­вчався в опішнян. керам. майстерні (1922–23), згодом — у свого дядька Я. Пічки, пізніше (1936) — в опішнян. керам. школі. 1929–84 працював у творчій лаб. заводу «Художній керамік». Б. творчо осмислював місц. традицію, створюючи фігур. посудини та скульптури у ви­гляді «левів», «биків», «баранів», «коней», а також декор. тарілки й вази з ліпним орнаментом. Учасник ви­ставок від 1949 (Київ). Твори екс­понувалися на багатьох вітчизн. і між­нар. ви­ставках: всесвіт. «Екс­по–67» у Монреалі, між­нар. у Брюс­селі й Марселі (1958), Остенде (1960), в Угорщині та Німеч­чині (1965), у м. Велико-Тирново (Болгарія, 1976), Канаді й Венесуелі (1976), Лос-Анджелесі (США, 1977), Югославії (1979); зберігаються в НМУНДМ, Полтав. крає­знав. музеї і ХМ, Нац. музеї-заповід­нику укр. гончарства (Опішня), Лубен. галереї образотвор. мистецтва, Музеї етно­графії в С.-Петербурзі.