БІ́ЛИК Петро Олексі­йович (06. 10. 1909, с. Жуковці, нині Обухів. р-ну Київ. обл. — 12. 06. 1980, Москва) — військовик. Герой Радянського Союзу (1943). Генерал армії (1969). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. В армії від 1927, на фронті від червня 1941. Закін. Київ. піхотну школу (1930), Моск. бронетанк. курси вдосконале­н­ня команд. складу (1932), Вищі академ. курси при Військ. академії Ген­штабу (1953). Від­значився в листопаді 1942 під час рейду глибокими тилами ворога, роз­громивши його штаби, склади, зруйнувавши залізничне полотно, лінії звʼязку на пере­гоні Сталін­град — Лиха та аеро­дром у р-ні ст. Обливська. 1960–66 — 1-й заст. головнокомандувача Групи рад. військ у Німеч­чині, від 1966 — командувач військами Забайкал. військ. округу, від 1979 — у Групі ген. ін­спекторів МО СРСР.