Білімович Олександр Дмитрович

БІЛІМО́ВИЧ Олександр Дмитрович (1878, Житомир — 21. 12. 1963, м. Монтер­рей, шт. Каліфорнія, США) — економіст, публіцист. Брат А. Білімовича. Доктор економічних наук (1915). Закін. юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві (1900), залишений при Університеті для під­готовки до професор. зва­н­ня. Від 1909 — екс­траординар. проф. цього Університету. Ви­вчав пита­н­ня, повʼязані зі столипін. аграр. реформою. Від 1915 викладав також на Вищих жін. курсах. Був на посаді товариша голови Військ. пром. комітету, яким керував М. Терещенко. Під час воєн. дій 1918– 20 керував упр. землеробства і земле­впорядкува­н­ня «Особливої наради» в уряді генерала А. Денікіна. 1920 емігрував до Югославії, де до 1944 — завідувач кафедри політ­економії Люблян. університету. 1946–47 — проф. політ­економії і статистики, декан екон. і юрид. факультетів університету в Мюнхені. Від 1948 — у США, працював у Каліфорн. університеті. Крім фінанс. про­блематики, критики марксизму, історії рос. кооперації і рад. господарства, ви­вчав окремі пита­н­ня екон. і правового становища зх. держав. Об­стоював принцип макроекон. планува­н­ня (за допомогою якого роз­раховував попереджати соц. кризи й ката­строфи), а також соц.-орієнтованого роз­поділу через уведе­н­ня «нар. акцій». Під­тримував ідею «соц. капіталізму», був прихильником еволюц. шляху роз­витку світ. економіки. Роз­робляв і пропагував ідеї ав­стрій. школи маржиналізму, доводив хибність труд. теорії цін­ності К. Маркса та осн. положень його екон. доктрини. За­пропонував оригінал. класифікацію потреб людини, з інтенсивності яких виводив величину цін­ності госп. благ. Роз­глядаючи будь-яку цін­ність як «продукт оцін­ної діяльності субʼєкта», водночас заперечував теор. і практ. можливість вимірюва­н­ня інтенсивності потреб, корисності та субʼєктив. цін­ності. Теорію гранич. корисності доповнював теорією витрат виробництва, вважаючи, що ціна продуктів регулюється цінами факторів виробництва, кожен із яких має свою продуктивність і створює від­повід­ний прибуток. Усіх учасників процесу виробництва роз­глядав як рівноправ. партнерів незалежно від їхньої класової належності. Під впливом соц. теорії роз­поділу по­ступово схилився до ідеї регулюва­н­ня рівня зарплати через сферу роз­поділу нац. прибутку, дотримуючись думки, що будь-які реформи не повин­ні порушувати основ усталеного ладу, який базується на принципі госп­розрахунку. Пер­спективи су­спільно-екон. роз­витку та поліпше­н­ня матер. становища трудящих повʼязував з на­громадже­н­ням капіталу та під­вище­н­ням продуктивності праці. Подав доклад. аналіз пере­ваг і вад за­стосува­н­ня матем. методів в екон. теорії. Роз­глядаючи їх пере­важно як спосіб викладе­н­ня певних теор. положень, вважав позитивною можливість доповне­н­ня якіс. аналізу госп. явищ точнішим кількісним. Збудував низку екон. моделей, дав матем. інтер­претацію «Економічної таблиці» Ф. Кене.

Завантажити статтю