БАЛЕ́ЦЬКИЙ Еміль Дмитрович (псевд. — Е. Латорчанин; під віршами українською мовою — О. Віщак; крипт. Е. А.; 21. 02. 1919, с. Гукливе, нині Воловец. р-ну Закарп. обл. — 29. 12. 1981, Будапешт) — діалектолог, лексиколог, літературо­знавець, поет, пере­кладач, педагог. Доктор філологічних наук (1943). Під час навч. у Мукачів. рос. гімназії (закін. 1937) видав російською мовою зб. віршів і оповідань «Вербный трепет» (Уж., 1936). Ви­вчав класичну філологію і славістику в Празькому (1937–39), філософію в Будапешт. (1939–43) університетах. Після війни працював у Словʼян. ін­ституті Будапешт. університету: асист. (1945), доцент, завідувач кафедри російської мови (1951). Один із ред. ж. «Studia Slavica». Від 1958 — чл. комітету з історії словʼян. філології при Між­нар. комітеті славістів. 1965–81 — завідувач кафедри російської мови істор.-філол. факультету Будапешт. університету, де з ініціативи Б. і за його участі створ. від­діл української мови й літ-ри. Голова Товариства рад.-угор. дружби. Спів­автор першого під­ручника старословʼян. мови для угор. ВНЗів, автор хрестоматії з історії російської мови, описів памʼяток укр. писемності 17 ст., зна­йдених на тер. Угорщини; дослідник «Слова о полку Ігоревім».