Балицький Всеволод Аполлонович

Визначення і загальна характеристика

БА́ЛИЦЬКИЙ Всеволод Апол­лонович (27. 11. 1892, м. Верх­ньодні­провськ, нині Дні­проп. обл. — 27. 11. 1937, Москва) — один із провід­них чекістських діячів і фундаторів комуністичного тоталітаризму в Україні. Навч. на юрид. факультеті Моск. університету (1912–15). Закін. Тифліс. школу прапорщиків (1915). 1913–15 — меншовик. Від лютого 1917 — голова полк. комітету на Кавказ. і Перс. фронтах, від жовтня 1917 — голова гарнізон. ради солдат. депутатів у м. Тавриз (Іран). У 1918 — вʼязень тюрми грузин. меншов. уряду. Того самого року від­рядж. Кавказ. крайкомом РСДРП(б) до Москви. Дорогою заарешт. німцями в Україні, втік з-під варти. Від 1918 — у чекіст. органах: кер. особл. від­ділу, завідувач від­ділу, чл. колегії, зав. Секретаріату ВУЧК, голова ВУЧК у Гомелі, голова рев­військтрибуналу Гомел. укріпра­йону, голова укр. Організац. комісії, політін­спектор ВЧК, голова Волин. губчека у Житомирі. Від грудня 1919 — голова Київ. губчека та повноваж. пред­ставник ВЧК на Прав­обереж. Україні, від квітня 1920 — за­ступник голови Центр. упр. над­звичайних комісій, від квітня 1921 до березня 1922 — за­ступник голови, одночасно — командувач військ ВУЧК. Від березня 1922 — за­ступник голови ГПУ, 1923–31 — голова ГПУ УСРР і повноваж. пред­ставник ОГПУ по УСРР (від березня 1924 до листопада 1930 — за сумісництвом нарком внутр. справ УСРР), 1923–34 — чл. колегії ОГПУ СРСР. Під керівництвом Б. від­бувалося зміцне­н­ня чекіст. органів в Україні як органів комуніст. диктатури, пере­творе­н­ня їх на політ. поліцію, яка контролювала практично всі сфери сусп. життя, організовувались в Україні від­криті суд. процеси (процес над чл. УПСР, 1921; процес «СВУ», 1930), багато «закритих» справ, виселень і роз­стрілів «класово ворожих елементів». 1930–34 — за­ступник голови ОГПУ СРСР, від листопада 1932 до лютого 1933 — особливий уповноваж. ОГПУ в Україні. 1934– 37 — нарком внутр. справ УРСР. Разом із П. Постишевим був від­рядж. в Україну за по­становою ЦК ВКП(б) від 24 січня 1933, виконував зав­да­н­ня остаточ. ліквідації селян. проти­стоя­н­ня колективізації за умов голодомору, боротьби зі «скрипниківщиною», тобто фактич. ліквідації політики «українізації» та її наслідків. Член ЦК (від 1925) і політбюро (від 1927) ЦК КП(б)У, на 17-у зʼ­їзді ВКП(б) у 1934 обраний чл. ЦК ВКП(б). Від травня до червня 1937 — нач. упр. НКВС по Далеко­схід. краю в Хабаровську. На червневому (1937) пленумі ЦК ВКП(б) вивед. зі складу чл. ЦК ВКП(б) і виключ. з партії. Заарешт. 7 липня 1937 за звинуваче­н­ням в організації «антирад. заколоту у НКВС УРСР» і засудж. до роз­стрілу. Офіційно не реабілітований.

Літ.: Біля джерел. Сторінки історії органів держ­безпеки України // Веч. Київ. 1989, 10 січ.; О судьбе членов и кандидатов в члены ЦК ВКП(б), из­бран­ного ХVІІ съездом партии // Изв. ЦК КПСС. 1989. № 12; Шаповал Ю. Україна 20–50-х років: Сторінки ненаписаної історії. К., 1993; Золотарьов В., Шаповал Ю. В. А. Балицький. На шляху до правди про нього // УІЖ. 1993. № 4–6, 7–8; Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: Особи, факти, документи. К., 1997; Шаповал Ю. І., Золотарьов В. А. Всеволод Балицький: особа, час, оточе­н­ня. К., 2002.

Ю. І. Шаповал

Завантажити статтю