Балодіс Андрій

БА́ЛОДІС Андрій (Balodis Andrejs; 24. 03. 1908, Вецумнієц. пов., нині Бауський р-н, Латвія — 06. 04. 1987, Риґа) — латиський поет. Член СП Латвії (1940). Заслужений діяч культури Латв. РСР. Учасник 2-ї світової війни. Вів рев. діяльність. 1930 заарешт. і засудж. на 8 р. ув’язнення. Після звільнення працював столяром. 1940– 41 — ред. г. «Brîvais Zemnieks»; 1946–48 — відп. секр., 1948–64 — відп. ред. ж. «Karogs». Перший вірш «Pçc pusnakts» («Після опівночі») опубл. 1924 у ж. «Domas». Опублікував низку зб. віршів: «Lai lielgabali klus» («Нехай мовчать гармати», 1951), «Vçji logâ» («Вітер у вікні», 1955), «Spârnotie gadi» («Крилаті роки», 1958). У поет. збірках проповідував ідеї комунізму, прославляв рад. дійсність. Інші збірки цього періоду: «Cerîbu un uzvaru gaismâ» («У світлі битв і перемог», 1945), «Dzîvîbas sçjçji» («Сіячі життя», 1948), «No sirds» («Від усього серця», 1950). У подальших зб. «Laika upe» («Річка часу», 1968), «Okeânvçjð» («Вітер з океану», 1971), «Zivju debesis» («Небо риб’яче», 1983), «Rudens sçrmûkðïi» («Осіння горобина», 1988) відображаються філос. роздуми автора, пошук сенсу життя. Опублікував зб. віршів для дітей: «Kolhoza bçrni» («Діти колгоспу», 1951), «Kamu-kamu kâjiòas» («Кому-кому ніжки», 1970). Перекладав збірки віршів поетів В. Інбу, О. Твардовського, Дж. Байрона, І. Бехера, Т. Шевченка. Про Т. Шевченка написав статтю «Dzîve, kas kïuva par nemirstîgu dziesmu» («Життя, що стало безсмертною піснею») // «Zvaigzne», 1961, № 5.

Завантажити статтю