Балуєв Сергій Іванович

БАЛУ́ЄВ Сергій Іванович (10. 07. 1921, м. Мишкіно, нині Ярослав. обл., РФ — 13. 09. 2004, Москва) — лікар. Доктор медичних наук (1959), професор (1976). Під час 2-ї світової війни брав участь у партизан. русі, був поранений, мав бойові нагороди. Закін. Брюссел. університет (1946). Працював ординатором лікарні у Брюсселі (1947–48); асист. Інституту експерим. терапії Льєжського університету (Бельгія, 1949–51) та одночасно завідувачем н.-д. відділу «Лабораторі Лабаз» (Бельгія, 1949–51); завідувачем лаб. експерим. медицини, ст. асист. Інституту спеціалізації та вдосконалення лікарів Болгарії (1951–55); ст. н. с. Інституту фізіології АН УРСР (1956–59); завідувачем лаб. геріатричної фармакології Інституту геронтології й експерим. патології АМН СРСР (1959–62; обидва — Київ); завідувачем відділу біохім. фармакології Інституту біохімії АН УРСР (1963– 69); кер. лаб. Держ. н.-д. онколог. інституту (Москва, 1969–74). Від 1974 — професор, завідувач кафедри (до 1991) фізіології та екології людини Моск. пед. університету. Наукові дослідження у галузі вікової фармакології й особливостей біохім. процесів в нерв. тканині за різних функціон. і патолог. станів організму. Запропонував новий напрям дослідж. у біохімії — біохім. фармакологію з метою розшифрування біохім. механізмів дії нейротропних та ін. засобів. Напрями діяльності: процеси детоксикації, фармакол. властивості деяких похідних саліцилової і бензойної кислот, патогенезу й лікування гострої променевої хвороби. На основі праць Б. створ. лікар. препарати оксафенамід, лабазил, декамевіт, кваделіт тощо.

Завантажити статтю