Банґладеш, Народна Республіка Банґладеш
БАНҐЛАДЕ́Ш, Народна Республіка Банґладеш — держава у Південній Азії. На Заході, Півдні і Сході межує з Індією, на Південному Сході — із М’янмою. На Півдні омивається Бенґальською затокою Індійського океану. Площа 143,9 тис. км2. Населення бл. 129,2 млн осіб (2002). Етнічні групи: бенґальці (98 %), чакма, марма, сантали, біхарці, ораони, кхаси та ін. Мови: бенґальська (державна), урду, чакма, маг. Віросповідання: мусульмани (сунніти) — 83 %, індуїсти — 10,5 %, буддисти, християни. Столиця — Дакка (3,6 млн осіб). Найбільші міста: Читтаґонґ (1364 тис. осіб), Кхулна (877 тис. осіб), Раджшахі (300 тис. осіб), Нараянґандж (269 тис. осіб). Адміністративно-територіальний поділ охоплює 19 округів (дистриктів). Державний устрій — парламентська республіка. Глава держави — президент, глава уряду — прем’єр-міністр. Законодавчий орган — однопалатні Національні Збори. Країна є членом ООН (від 1974), МВФ, ВООЗ, Британської Співдружності Націй. Грошова одиниця — така.
Історична довідка
Перші державні утворення на території Б. (колишня Сх. Бенґалія) виникли 7–6 ст. до н. е. Одним із них була держава Ванґа (пізніше Банґа; звідси назва країни). У 4 ст. до н. е. — 5 ст. н. е. Б. — у складі давньоіндійських імперій. У 6 ст. Б. разом із Західною Бенґалією — єдина феодальна бенґальська країна. У 8 — поч. 13 ст. на території Б. існувала єдина Бенґальська держава. У 1-й пол. 13 ст. — поч. 18 ст. територія країни підпорядкована мусульманським династіям, зокрема Великим Моголам. Це зумовило поширення ісламу (до цього тут був індуїзм). У 16 ст. цю територію завоював правитель Могольської імперії Акбар. На поч. 18 ст. тер. Б. стала незалежною. Від 1757 — під владою англ. Ост-Індської компанії (від 1858 — частина Британ. Індії). Від 1947 сх. частина Бенґалії, населена мусульманами, стала провінцією Пакистану — Східний Бенґал, пізніше — Східний Пакистан. У 60-х рр. 19 ст. у Б. почався національно-визвильний рух. Унаслідок репресій пакистанського уряду в Індії опинилися мільйони біженців-бенґальців. Це загострило індо-пакистанські відносини. Після поразки Пакистану у війні з Індією 26 березня 1971 Б. проголошено нар. республікою, однак юридично відокремлення від Пакистану відбулося 16 грудня 1971, коли у столицю вступили індій. війська й загони бенґальських патріотів. 1972 Б. як суверенну державу визнав СРСР. 15 серпня 1975 відбувся військ. переворот, у результаті якого було вбито президента М. Рахмана. Влада перейшла до тимчасової адміністрації воєнного стану. При ній на правах уряду (Кабінету Міністрів) діяла консультативна рада у складі військ. і цивільних осіб. 1977 президентом обрано З. Рахмана — учасника нац.-визв. боротьби за незалежність Б. (загинув під час військ. заколоту 1981). Протягом майже 10 р. заборонено політ. діяльність. Парламент. вибори відбулися в травні 1986.
Природні ресурси
Корисні копалини: природний газ, уран, кам’яне вугілля, торф, вапняк. Більша частина країни лежить у межах широкої дельти, сформованої річками Ґанґ і Брахмапутра. Густа мережа річок та іригацій. каналів. Часті неврожаї внаслідок катастрофічних повеней, тропічних циклонів. Відносно підвищена територія (читтаґонзькі пагорби) займає менше 1/10 її площі. На кордоні з М’янмою здіймається гора Модок-муал (1003 м) — найвища точка країни. Клімат субекваторіальний, мусонний. Бл. 80 % опадів випадає в сезон мусонів (від травня до серед. жовтня), річна норма опадів — від 1400 мм — на східному кордоні й до 5080 мм — на Північному Сході. Середня температура січня від +12° до +25 °С, квітня (найжаркіший місяць) — від +23° до +34 °С. Ґрунти здебільшого алювіальні, подекуди — червоноземи й жовтоземи, на Півдні — заболочені. Переважають окультурені ландшафти. Природна рослинність представлена вічнозеленими субекваторіальними лісами, манґровими заростями уздовж річок і саваною на височинах. На ліси припадає бл. 1/6 тер. країни. Південному Заході країни заполонили манґрові джунглі Сундарбан. Характерними рослинами є сундари, тис, сал, бетель, кілька видів бамбуку. В джунглях водиться бенґальський тигр, на читтаґонських пагорбах — слони й леопарди. В лісах багато макак, гібонів, лемурів; трапляються мангусти, шакали, бенґальські лисиці, болотні крокодили, дикі кабани.
Економічний і культурний розвиток
ВНП (2002) — 175,9 млрд дол. США, на душу населення — 1384 дол. США. Основа економіки — с. госп-во. У Б. — один із найвищих у світі показників розорюваності земель (71 %). Вирощують рис, чай, джут (80 % світ. виробництва), цукрову тростину, тютюн. Розводять велику рогату худобу та буйволів, кіз, овець, птицю. Бл. 85 % населення зайнято в сільському господарстві. Основні галузі промисловості: джутова (Б. — найбільший експортер джуту у світі), текстильна, цукрова, харчова, паперова. Є також металургійні, нафтопереробні, цементні, металообробні заводи. Експортують джутові, шкіряні вироби, чай, морепродукти. Перевезення здійснюються переважно водними шляхами. Основні торгові партнери: США, Японія, Індія, країни Східної Європи. У Б. — 33 заклади вищої освіти (зокрема 21 — приватний), 1700 закладів середньої освіти, 16 мед. і тех. закладів, а також 68 закладів освіти з підготовки вчителів і викладачів. У столиці — Національний музей Б., дві бібліотеки (центральна публічна та університетська), 700 мечетей, форт Лабад (17 ст.), гробниця Парі-Бібі, у старій частині міста — великі східні базари. У Раджшахі — дослідний музей Варендра (колекції експонатів з історії, антропології й археології), в Параенґалі — мечеть 16 ст., в Нараянґанджі — форт Ідракпур (1660). Література Б. розвивається бенґальською мовою. Складовою частиною є творчість письменників-мусульман, у якій вони широко використовують лексику й образність араб. та персид. поезії, мотиви сюжету, пов’яз. із мусульманською традицією (ця тенденція зародилася у 17 ст.). Найяскравіші представники цього напряму у 19–20 ст. — Мір Мушарраф Хусейн, Койкобад, Нозрул Іслам, Абдул Кадір. Найвідоміші поети 20 ст. — Гулам Мустафа, Роушан Яздані, Джасімунддін, поетеса і громад. діячка Бегум Суфія Камал. Поезія Шамсура Рахмана, Хасана Хафізура Рахмана має соц. спрямування. Творчість прозаїків позначена впливом Р. Таґора.
Зв’язки з Україною
Б. визнав Україну як незалежну державу 29 грудня 1991. Дипломатичні відносини встановлено 24 лютого 1992 через обмін нотами. Українці у Б. працюють за контрактом і зайняті переважно на різних промислових об’єктах. Товарообіг між обома країнами не перевищує 10 млн дол. США, значна частина припадає на експорт товарів з України. Україна експортує в Б. трансформатори, підйомно-транспортне обладнання, двигуни і трактори; імпортує джут, чай, ліки, паперові та хімічні вироби.
Рекомендована література
- Юрківський В. М. Країни світу. К., 1999;
- Весь світ у цифрах і фактах. К., 2001.
Фотоілюстрації
