Бандитизм

Визначення і загальна характеристика

БАНДИТИ́ЗМ (франц. banditisme, від італ. banda, bandito — загін, зграя, роз­бійник, бандит) — злочин, який полягає в організації озброєної банди з метою вчине­н­ня нападу на під­приємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (ст. 257 Кримін. кодексу України). Від моменту свого утвердже­н­ня рад. влада роз­глядала Б. пере­важно як політ. злочин, і правова оцінка йому давалася насамперед із клас. позицій. Першими актами рад. влади в Україні у сфері кримін. законодавства Б. ви­знано одним із найнебезпечніших злочинів, скеров. «проти основ радянського ладу, що його завела в Союзі РСР влада робітників і селян» (Кримін. кодекс УСРР, 1927). Від­повід­ними до політ. оцінки Б. були й заходи кримінал. від­повід­альності за його вчине­н­ня: пере­важно вища міра покара­н­ня (роз­стріл) із конфіскацією всього майна. Декрети рад. уряду встановлювали особл. порядок за­стосува­н­ня ре­прес. заходів до учасників банд і особливу під­судність справ про Б. Зокрема, в місцевостях, де оголошено воєн. стан, над­звичай. комісіям (НК) надавалося право чинити без­посередню роз­праву (і роз­стріл) щодо осіб, причетних до Б. Так, Кримін. кодекс узаконював «червоний терор» більшовиків. Під час воєн. дій 1918–20 роз­гляд справ про Б. входив до компетенції військ.-рев. трибуналів. Б. вважався злочином, що посягає на без­пеку держави в політ. сфері. В остан­ні десятиріч­чя офіц. кримін.-прав. доктрина допускала вчине­н­ня окремих випадків Б. і не з політ. мотивів. Кримін. кодекс УРСР 1960 роз­глядав Б. як злочин проти держави (ст. 69).

Новий Кримін. кодекс України (2001) від­носить Б. до злочинів проти громад. без­пеки.

В остан­нє десятилі­т­тя 20 ст. в Україні від­бувся «вибух» проявів Б. Якщо заг. кількість організов. злочин. груп в Україні від поч. 90-х рр. збільшилась у 4– 5 разів, то Б. за цей час, за офіц. статистикою, зріс більш як у 50 разів. Так, 1990 в Україні було зареєстровано всього 2 випадки Б., у 1995 — 57, 1997 — 110. У 1990 в Україні за Б. не було засуджено жодної особи, у 1995 — засуджено 18, у 1996 — 39, у 1997 — 84, у 1998 — 115, у 1999 — 85, у 2000 — 87 осіб. Дослідж. гео­графії Б. засвідчує, що в остан­ні роки найбільше випадків учине­н­ня Б. реєструється в Донец., Дні­проп., Харків., Одес. обл. та АР Крим. Найменш ураженими Б. регіонами України є Черкас., Закарп. та Полтав. обл. Таке зро­ста­н­ня Б. пояснюється як криміноген. ситуацією, що склалася остан­німи роками в нашій державі, так і тим, що за рад. часів офіц. кримінал. статистика не від­ображала реал. стану Б. в Україні й СРСР у цілому. Вважалося, що оскільки Б., крім усього іншого, посягає ще й на політ. систему, то ви­зна­н­ня навіть не­знач. кількості вчинених актів Б. означало б послабле­н­ня комуніст. ладу. В результаті такого парт. коригува­н­ня кримін.-прав. політики за ст. 69 Кримін. кодексу УРСР кваліфікувалося лише по декілька фактів Б. на рік, решта кваліфікувалася за ста­т­тями Кримін. кодексу, які перед­бачали від­повід­альність за роз­бій, грабіж, зґвалтува­н­ня, вбивство та ін. злочини проти особи та власності.

Б. є однією з найнебезпечніших форм організов. злочин­ності, оскільки створює сер­йозну за­грозу для особистої без­пеки громадян, їхнього майна, нормал. функціонува­н­ня органів держ. влади, під­приємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Чинне кримін. законодавство України встановлює від­повід­альність за такі прояви Б.: організацію озброєної банди, участь у такій банді, участь у нападі, здійсненому бандою. У кримін. праві під бандою ро­зуміють організов. групу з трьох і більше осіб, які, усві­домлюючи можливість викори­ста­н­ня ними зброї, обʼ­єд­налися для спільної злочин. діяльності. Специфіч. ознаками банди, які від­різняють її від інших форм організов. злочин­ності, є її озброєність, а також регулярне вчине­н­ня нападів на громадян чи під­приємства, установи та організації. Озброєність банди означає наявність хоча б у одного з її учасників будь-якої зброї, за умови, що ін. члени групи знають про неї й усві­домлюють, що вона може бути за­стосована під час нападів. Для кваліфікації Б. не має значе­н­ня, чи використовувано зброю, яка була в банді на озброєн­ні, під час конкрет. нападу, чи ні. За ступенем організованості та напрямом злочин. діяльності кримінологи виділяють банди прості (класичні), в яких немає суворої під­порядкованості і яскраво вираженого лідера, та банди структуровані (спеціалізовані), в яких наявний лідер, якому належить провід­на роль у діяльності банди, і спеціалізація злочин. діяльності. Під участю в банді ро­зуміється не лише без­посереднє здійсне­н­ня нападів, а й сам факт вступу до неї чи будь-яку іншу участь у діяльності банди як її члена (на­да­н­ня транс­порту, засобів звʼязку, зброї, документів, прикри­т­тя, приміщень, пере­ховува­н­ня учасників бандит. нападу, фінансува­н­ня банди, пошук обʼєктів для нападу тощо). Сусп. небезпечність Б. на­стільки висока, що сам факт створе­н­ня банди, незалежно від того, чи вчинили її члени хоча б один напад, а також сам факт вступу особи до банди законодавець ви­знає закінч. злочином. Кримін. кодекс не за­значає конкрет. діянь, які може вчиняти банда. Кримінол. аналіз показує, що злочин­на діяльність банд в Україні має здебільшого корисливо-насильниц. спрямованість на вчине­н­ня грабежів, роз­бій. нападів, вимагань, викраде­н­ня людей, умисних убивств із корисливих мотивів, а також зав­да­н­ня тілес. ушкоджень, по­шкодже­н­ня транс­порту й ін. майна тощо.

Остан. часом простежується тенденція до збільше­н­ня в структурі Б. питомої ваги такого злочину, як убивство на замовле­н­ня. Потерпілими від такого злочину часто є й члени та керівники злочин. угруповань, бізнесмени, пред­ставники влади. Тенденції до збільше­н­ня кількості випадків Б., по­єд­нан. з учине­н­ням найнебезпеч. і зухвалих злочинів, сприяли загострен­ню в Україні соц., екон. і політ. кризи, посилен­ню правового нігілізму, корумпованості держ. апарату, зокрема право­охорон. органів. Згідно з чин­ним Кримін. кодексом України Б. карається по­збавле­н­ням волі на строк від 5-ти до 15-ти р. із конфіскацією майна. Виняткову міру покара­н­ня — смертну кару за вчине­н­ня Б. — скасовано 1992. До кримін. від­повід­альності за Б. може бути притягнута особа, яка на момент учине­н­ня цього злочину досягла 14-річ. віку.

Літ.: Уголовный кодекс Украинской ССР. Москва, 1954; Курс советского уголовного права. Т. 4. Москва, 1970; По­станова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року «Про судову практику в справах про бандитизм»; Злочин­ність в Україні: Статист. зб. Держ. комітету статистики України. К., 1998.

М. І. Мельник

Завантажити статтю